Наче подорож у минуле – так відрекомендував непальську місцеву екзотику відомий черкаський мандрівник Радомир Попов. Він продовжує ламати стереотипні погляди щодо яскравого та якісного відпочинку. Свої подорожі хлопець завжди планує сам і вони кардинально відрізняються від сценаріїв типу аll inclusive та банальних туристичних маршрутів. Наразі черкащанин мандрує горами Грузії. При цьому вважає своєю найяскравішою подорожжю року поїздку до Непалу. Про подробиці незвичної подорожі роповідає vikka.ua.
У когось зазначені факти викликають шок та здивування, а ті, для кого рюкзак за плечима та розкинутий під відкритим небом намет миліші за комфорт славетних готелів, позаздрять.
- Поїхати до Непалу хотілося давно. А нагода відправитися випала несподівано – вдалося придбати дешеві авіабілети. Вони вартували десь на 70% менше, ніж зазвичай. Тож ми з моєю дівчиною Людмилою та соратницею по подорожах Наталею придбали їх аж за 5 місяців до вильоту, – розповідає черкащанин.
Пригоди почалися ще в літаку.
- Через негоду не змогли приземлитися в Катманду, довелося летіти в Індію, але все ж погода устаканилася і ми добралися до місця призначення, – розповів Радомир Попов.
Перше враження черкащан про Катманду – дуже брудно та спекотно.
Він зазначає, що мандри цією місцевістю не для примхливих, адже в Непалі умови для туристів досить аскетичні. Антисанітарія, пил та бруд здивували навіть наших досвідчених туристів.
- Ми брали із собою їжу та знезаражувальні засоби для води. Непальці їдять руками. Нормальні тарілки та ложки є тільки у столиці Катманду. У цій країні ніхто не зважає на те, що під час їжі обличчя брудниться. Через спеку вся їжа дуже гостра. Тож ми брали із собою по 2 літри води, щоб запивати страви. Запам’ятався їхній традиційний долбат – рис, що подається з різними соусами, – пригадує мандрівник.
Яскравим елементом місцевої екзотики є тварини: священі та нахабні. До перших відносяться корови, що розгулюють вулицями столиці, до других – мавпи. З ними треба бути напоготові. Маленькі розбишаки постійно намагаються щось украсти у непильних туристів. Якщо бути насторожі, то спостерігати та взаємодіяти з цими тваринами весело.
- Поки сидиш десь і обідаєш, доводилося відбиватися від мавп. Корів же, які можуть дуже близько підходити та сунути свою морду до столу, ображати не можна. За вбивство цієї тварини, наприклад, якщо хтось збив корову автомобілем, можуть присудити 12 років тюрми, – каже черкащанин.
Непал – країна бідна. Тож навіть українці зі своїм 131-шим місцем по номінальному ВВП на душу населення можуть відчути себе там заможними.
- Вони там наче зупинилися у розвитку. Ми потрапили на 200 років назад у часі. Свого виробництва у Непалі немає. На ринках торгують товарами з Індії. Останню вважають досить розвиненою державою. Ми тотально відчували себе білими людьми. У глубинці обробляють землю палицями, будують житло без цементу: просто ставлять камінь на камінь, роблять солом’яний дах, – пригадує Радомир Попов.
При цьому він зазначає, що така автентичність є родзинкою країни. До того ж, всі незручності повністю компенсуються дивовижними гірськими краєвидами.
- У Непалі все дуже дешево. В Катманду можна проїхати через усе місто на таксі лише за 2 долари. Тамтешні автобуси зовсім не схожі на наші. Вікон та дверей немає. Вони набиваються битком і люди просто звисають над проїжджою частиною, тримаючись за поручні і за що тільки можна. Світлофорів у місті немає, пил стоїть стовбуром, – дивується черкащанин.
Пересування по Катманду та Непалу – досить екстремальна справа, адже правил дорожнього руху ніхто не дотримується. Всі їдуть, як заманеться.
- Коли їздили по країні, часто зустрічали аварії. Оскільки через бідність автівки собі дозволити можуть далеко не всі, їх володарі вважаються заможними людьми. У селі ті, хто мають худобу – найбагатші, а робота носильником у туристів – перспективна, – розповідає мандрівник.
Готелі у Непалі теж незвичні за європейськими нормами. Інколи номери розташовані просто на лоджіях, інколи в них немає навіть душу.
- Вмивання та гігієна у таких місцях обмежується кухликом з водою. Телевізор та вентилятор у кімнатах – взагалі розкіш, – зазначає Радомир Попов.
За його словами, всі труднощі нічого не варті у порівнянні з Гімалаями – мрією туристів.
- Ми піднялися на висоту 5 тисяч метрів, бачили Еверест збоку. Не хотілося йти популярною стежкою, якою крокують усі туристи. Там є ще багато шляхів. Якщо буде нагода, то обов’язково поїду туди знову, – розповів черкащанин.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
