Військовий із Золотоноші Максим у ЗСУ вже понад 10 років. Чоловік брав участь в АТО, а зараз воює проти росіян. Він - командир міномета, повідомляє Золотоноша.City.
У 2010 році Максим потрапив на службу у місто Васильків на Київщині, згодом перевівся додому, до Золотоноші. Пізніше золотоніську частину розформували і так доля занесла хлопця у Стрий Львівської області.
"Звідти вже й почалась моя війна. Перший бій з русаком зустрів у далекому 2014 році, коли багато для кого війни ще не існувало. Вона була десь далеко на Донбасі, та й не війна, а як казала більшість «громадянські розбірки».
Далі було переміщення по лінії фронту. Зачепилися військові аж у Рівненській області. Там і почався новий етап життя для Максима. У місті Вараш зустрів своє кохання й одружився, облаштував сімейне гніздечко. Невдовзі чоловіка відправили на Кримський напрямок. Потім - до Маріуполя оператором зенітно-ракетного комплексу. Саме на Маріупольському напрямку відбулися перші серйозні бойові зіткнення. У ході виконання бойових завдань отримав звання молодшого сержанта. Потім було відрядження на півтора місяці в 95-у окрему штурмову бригаду. Перший контактний бій був на відстані 12-13 метрів з АК-74. Була знищена штурмова група ворога.
У 2017 році він звільнився з лав Збройних сил і повернувся додому до дружини, але довго бути вдома не зміг. Вже у 2018-му підписав контракт з Національною Гвардією України по охороні Рівненської атомної електростанції. Став командиром відділення взводу спецпризначенців. Відправився в Донецьку область відпрацьовувати навички відбиття ворога.
"У 2022 році звільнився з лав Національної Гвардії і планував налагодити мирне життя, трохи відпочити від війни. Навіть підшукав роботу водія. Але 24 лютого всі плани на спокійне, мирне життя були зруйновані клятою руснею. Відразу, не задумуючись, пішов до військкомату".
Звідти був призваний до роти охорони Варашського районного центру комплектування на посаду командира відділення першого штурмового взводу. Залишився у Вараші, але почав писати рапорти на переведення. Таким чином в грудні 2022 потрапив до окремої механізованої бригади, в складі якої продовжив свою боротьбу вже на околицях Соледару на посаді командира відділення, але виконував обов’язки заступника командира мінометного взводу стрілецького батальйону. Після боїв за Соледар, відвели на відпочинок до Костянтинівки на 10 діб. Далі було три тяжких місяці в Торецьку, де захисники тримали кожен сантиметр української землі. Після Торецького пекла був Бахмут, де втратив багато своїх побратимів. Протриматися там хлопці змогли всього 10 діб і батальйон вивели, бо він був небоєздатним. Але, не дивлячись на це, мінометний взвод Максима разом з розвідкою стійко тримав оборону ще 13 днів і таки завдав втрат ворогові, який нещадною навалою котився на Бахмут.
"Далі стояти було неможливо і я взяв на себе відповідальність та вивів зведений підрозділ на евакуацію. Ворог в цей час проводив дуже вдалі штурми, і піхота просто не втримувала позиції. Я командував своїми мінометниками, разом з нами працювали воїни зі стрілецької роти, які штурмували посадки, а ми допомагали їм артою. На жаль, в той день під час штурму ми втратили кількох бравих козаків з піхоти. Це найважче. Втрачати товаришів. Все інше можна пережити. Багато підлеглих солдатів були повністю деморалізовані великими втратами, але пишаюсь тим, що зміг знайти правильні слова, заспокоїти солдатів і повернути на позиції. Просив згадати очі своїх дітей, бо ми ж тут за них стоїмо на смерть. І це спрацювало".
Після тяжких боїв під Бахмутом батальйон Максима розмістили на околицях одного із селищ Донеччини. Саме тут вперше відчули на собі прильоти ворожої авіації.
"Якось прилетіло прицільно, горіли боєприпаси, які хлопці до останнього виносили з палаючого гаража, дрон, машина. «Залишилися в самих футболках», – сміялися хлопці, - але дякувати Богу усі живі", - згадує Максим найстрашнішу ніч на фронті.
Нині військовий перебуває в першій за весь час війни відпустці, поряд з дружиною. Закохані нещодавно обвінчалися.
Максим впевнений в перемозі, але говорить, що це буде тяжко і боляче. За його словами, ті, хто ще не воює, повинні готуватися, бо військові закінчуються і їм потрібна заміна.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
