36-річний Віталій із Черкащини, який до війни працював у аграрній сфері водієм і трактористом, нещодавно повернувся на службу після поранення, отриманого під час бойового виїзду.
В аграрній сфері він провів значну частину свого життя - понад десять років. Каже, що до техніки звик із молодості, а кермувати - це справа, яку відчуває інтуїтивно.
«Понад десять років у полі навчили одному: машину треба відчувати. Тоді вона не підводить. Сьогодні я і в бригаді кермую», - говорить він.
На війну чоловік потрапив, як і більшість, - по мобілізації. У бригаді він уже два роки. Його нинішня посада - водій.
«Позивний у мене “Вісімнадцятий”. Чому саме такий? Не знаю… так прижилося. Ні з чим особливим не пов’язаний».
За час служби в бригаді Віталій пройшов Курщину, їздив селами, ґрунтовими дорогами, маршрутами, яких немає на картах. Його завдання - доставити людей чи боєкомплект й повернутися. Повернутися цілим. І зробити це вчасно.
«У нас кожен виїзд небезпечний. Просто з часом це стає роботою. Їдемо в броні. Спочатку хвилювалися. Сьогодні вже на автоматизмі, бо страх притуплюється. Робимо те, що треба».
Восени боєць отримав поранення. Ворожий дрон наздогнав уже на зворотному шляху - коли завдання було виконане.
«Я вже повертався назад. Везли провізію, здається. І нас догнало. По дорозі, на Покровському напрямку».
Пікап тоді зупинився. Віталію добряче поранило ногу.
«У лікарні був тиждень-два. Потім, на місяць додому. Був радий провести час із родиною, але відверто скажу, що не радий таким способом», - жартує захисник.
Після відновлення він знову щодня в дорозі: завозить, вивозить, забезпечує. Щоденно втікає від ворожих дронів.
«Ми всі тут працюємо, щоб було майбутнє. А про те, що буде після війни, - зізнається, - поки не думаю».
За повідомленням 152 окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
