В деяких населених пунктах області під час війни збільшилася кількість безпритульних тварин. Причини різні: когось залишили господарі, коли швидко виїжджали у безпечніше місце, когось загубили по дорозі з одного Центру допомоги біженцям до іншого. Тварини, як і люди, переживають стрес у цей час. Однак для більшості українців життя чотирилапих, яких вони прихистили, також важливе. Тому й намагаються їх врятувати, як би важко не було.
Про те, як працюють зооволонтери й загалом про ситуацію з безпритульними тваринами на Черкащині розповідає депутатка обласної ради та засновниця БФ “Серце Друга” Яніна Тиховська.
Ціль №1 - евакуація тварин, що мають інвалідність
Ви всі прекрасно пам’ятаєте, що творилося в перші дні повномасштабного наступу рф. Місту Умань також дісталося під час обстрілів. Деякі снаряди розривалися неподалік місць, де були тварини. В ті дні взагалі було важко зрозуміти, що відбувається і куди бігти. Однак одне ми усвідомлювали чітко - маємо першочергово евакуювати тварин, які в разі небезпеки не зможуть вижити без підтримки людини, тобто старих та інвалідів. Над цим і працювали. На щастя, відгукнувся один із благодійних фондів Польщі, які опікуються безпосередньо такими тваринами. Ми підготували відповідні документи для 15-и собак і відвезли їх до польського кордону. Там нас зустріли партнери з благодійного фонду і прилаштували чотирилапих у безпечному місці.
Ціль №2 - забезпечити тварин кормом
Скажу відразу про Умань, оскільки працюю тут і найкраще знаю про ситуацію. Коли люди почали масово виїжджати, на вулицях нашого міста з’явилося багато домашніх котів і собак, які в одну мить перетворилися на безпритульних. Тоді ми й зрозуміли, що маємо опікуватися не лише тією сотнею собак, які в притулку чи на перетримці, а й про всіх у місті, адже вони скоро стануть агресивніші, можуть почати кидатися на людей, якщо не знайдуть що поїсти.
Тож почали запасатися кормом. Тут нам пощастило, адже маємо багато партнерів за кордоном, які відразу почали телефонувати й пропонувати свою допомогу.
Завдяки волонтерам ми розосередили корм по різних мікрорайонах міста і підгодовували тварин, яких полишили господарі. Також допомагали людям, які в такий складний час не можуть самостійно купити цей корм. За будь-яких обставин тварини не повинні голодувати.
Якщо говорити про ситуацію в інших районах в області. То трохи важче було у Смілі, адже волонтери мали складнощі в логістиці для доставки кормів. У Черкасах все стабільно, вони ще й нам намагалися допомогти. Тут все залежало від того з ким раніше працювали наші фонди. В цей непростий час закордонні партнери надають колосальну підтримку.
Тож, харчами ми забезпечені. А все, що зараз надходить, відправляємо для тварин на щойно звільнених територіях чи в населених пунктах, де тривають бойові дії. От нещодавно відправили на Київщину, Донбас, Дніпропетровщину, Харківщину тощо.
Ціль №3 - прилаштувати тварин
“Коли кіт під боком, то й у підвалі сидіти не так страшно”
Зараз намагаємося знайти якомога більше добрих господарів для наших чотирилапих.
Так говорити не слід, але з початком війни багато українців зрозуміли, наскільки для них важливі їхні домашні улюбленці. Сподіваюся, що після її завершення люди усвідомлять наскільки важливо піклуватися про них і таки на обласному рівні та й на рівні громад будуть прийняті відповідні програми по регулюванню чисельності безпритульних.
Адже зараз тварин у місті стало більше. Багато з них господарі залишають, тікаючи у безпечніші регіони, багато втрачають під час транспортування.
Тому на сьогодні найбільша наша потреба - добрі руки для чотирилапих. Мрію, аби щодня телефонувало хоча б по 10 людей і хотіли забрати по тваринці. Хоча, правду кажучи, зараз дещо збільшилася й кількість охочих забрати собі додому тваринку. Люди зрозуміли наскільки хвостаті для них важливі і стали менше “перебирати”. Якщо раніше часто просили маленького і породистого цуцика, то тепер перевагу надають великим та середнім собакам, бо це не лише підтримка, а й, так би мовити, охорона помешкання.
А взагалі, коли кіт чи пес під боком то і в бункері сидіти не так страшно.
Везуть навіть павуків у півлітрових банках
За ці два місяці побачила багато доказів того, що українці насправді люблять своїх домашніх тварин. І тих, хто піклується значно більше, ніж тих, хто покидає. Приміром, мої дівчата волонтерки розповідали історію, що в Центр допомоги біженців в Умані приїздили люди, які везли не те що щурів, а навіть павуків. Посадили їх у півлітрові банки й заховали, бо дуже переживали за те, як відреагують інші люди. Адже ставлення до цих комах не у всіх позитивне.
Я також не раз була перед кордоном із Польщею і спостерігала за тим, як українці евакуюють своїх улюбленців. Вразив один чоловік, який у мініатюрному авто перевозив багато собак маленьких порід. Їх було стільки, що водія і не видно. Всі, хто стояв у черзі разом із ним, мимоволі посміхалися. Усмішка на обличчі з’являлася навіть утих, хто пережив жахіття окупації. Всі махали веселим “хвостикам”, що метушилися в авто.
Не менше здивувала старенька бабуся, яка сиділа на стільчику перед зеленим коридором з невеликою торбинкою в клітку. За пазухою вона тримала свого котика. Без ніяких кліток чи переносок, а просто в руках. Взагалі коти - це досить проворні створіння і як він у неї там висидів - загадка і для мене. Бабуся майже не мала речей, але взяла з собою, напевно, найдорожче.
Такі історії українців, які не полишають своїх домашніх улюбленців за будь-яких обставин, надихають. Зараз не важко виїхати з твариною, на багатьох кордонах можна це зробити без дозвільних документів. Однак, якщо ви лише плануєте переїжджати, то краще подбати про необхідні дозволи, бо подекуди починають вводити обмеження. Така політика в принципі зрозуміла. Європейські крани намагаються убезпечити себе від проблеми, яка потім може виникнути через безконтрольний ввіз тварин без вакцин і необхідних документів.
Однак, не покидайте своїх улюбленців напризволяще, бо поряд може не бути волонтерів і ваш “друг” загине. Я розумію, що буває справді важко їхати з тваринами, виникають труднощі із житлом, але, коли хочеш врятувати, то можливості завжди знайдеш. Також не бійтеся брати покинутих тварин вони можуть бути у сотню разів більш вірними, ніж породистий песик із розплідника. Тварина добре розуміє, коли її рятують і вміє бути вдячною.
За інформацією пресслужби Черкаської облради
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
