У суботу в Черкасах містяни зустрілися із українським публіцистом та журналістом Віталієм Портниковим, який презентував свій перший прозовий роман «Евора». Письменник розповів, що саме через теплі спогади дитинства презентація свого роману у Черкасах була для нього особливою, пише "Вичерпно".
- Я хотів провести презентацію своєї книжки тут в пам’ять про те, що було минуле, яке не забувається, — сказав Віталій Портников.
Віталій Портников розповів, що коли писав книгу, багато брав зі свого життя та своєї родини.
- Єврейські моменти книжки, а саме як я уявляв своїх героїв, пов’язані з тим, як я все життя жив. У книзі є сімейна частина, пов’язана з Черкащиною. Сім’я моєї мами, мої дідусь і бабуся народилися на Черкащині. Дідусь в Смілі, бабуся в Кам’янці, як і вся її сім’я, серед якої я зростав. Я досі живу у квартирі, яка дісталася мені від моєї бабусі, і що дуже важливо, залишились уявлення про ту цивілізацію черкаського краю, адже моя бабуся все своє життя до останнього дня, коли я питав, як кудись доїхати, скільки це буде часу, казала мені: це як від Кам’янки до Cміли. Мені було дуже приємно, що дідусь з бабусею оцю любов до своєї Батьківщини зберегли до старості, що їхнє містечко було тим місцем, куди вони завжди хотіли повертатися. Спочатку вони возили туди мою маму, потім мене і це прекрасно, бо там дуже красиво. Бо там найкращі місця на Черкащині. Там Тясмин такий, якого ніде більше не побачиш. Я з дитинства виростав на цій пам’ятці, — розповів Віталій Портников.
Під час написання свого роману на письменника вплинула ще одна важлива річ — сімейні історії. Пан Віталій розповів, що створюючи образ головної героїні, думав про старшу сестру своєї бабусі.
- Це була незвичайна людина. Ця жінка жила у Кам’янці, у 20-30-ті роки працювала фотографом, мала власне ательє, була творчою людиною. Таких красивих родичів у мене більше не було, — сказав письменник.
Віталій Портников ставив за мету написати європейську книжку, адже хотів, щоб її могли прочитати не тільки українці, а й люди інших країн. Важливо, щоб для них вона була зрозумілою, не екзотичною.
- Треба розуміти, що європейці, які читають Жадана, Забужко, сприймають твори як екзотику, адже прочитане є далеким від того життя, яким живуть європейці. А, наприклад, Стефаник, міг би бути такий самий, як і будь-який інший європейський письменник, якщо його перекласти польською чи німецькою мовою. Кобилянська — це бездоганна європейська література. Тому коли я почав писати цю книжку, хотів витримати європейський стиль.
До речі, ця книга перекладена португальською мовою та івритом. Автор надіється, що її будуть перекладати іншими мовами, тому що йому важливо, щоб люди побачили, що український письменник може бути близьким для європейського читача з точки зору цінностей:
- Ця книжка не про Україну. Це означає, що ми починаємо йти європейською дорогою. Це дуже важливо. Українська література як і будь-яка інша європейська література має стати літературою світу, а не тільки літературою, яка розповідає, що відбувається на хуторі. На хуторі теж можна знайти мільйон тем пристрастей, кохання, проблем. Це очевидно. Але справжня література йде з хутором у великий світ.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
