39-річний Микола Тахтаров із Канева відповідає не лише за техніку, а й за життя побратимів. Командир бронетранспортера на одному з найгарячіших напрямків фронту щодня заходить під приціл ворожих дронів, вивозячи поранених, доправляючи бійців, боєприпаси й провізію, пише Дніпрова Зірка.
"Я мобілізувався на початку 2025 року. Став солдатом 31-го полку однієї з військових частин Національної гвардії України, пройшов базову військову підготовку, почав виконувати роботу водія. У жовтні наш підрозділ перевели на Покровський напрямок, - розповідає Микола Тахтаров. - Зараз я старший солдат, командир бронетранспортера. Моє завдання - завозити і вивозити солдатів із позицій, евакуювати поранених. Також ми підвозимо на нуль боєприпаси, їжу, виконуємо інші завдання із забезпечення.
Уберегти бойову машину від ураження дронами допомагають РЕБи - засоби радіо-електронної боротьби, що придушують систему управління дронами. На цей прилад наразі збирають кошти у підрозділі Миколи Тахтарова. Зібрати суму в 270 тисяч гривень допомагають і рідні Миколи - мати Валентина Павлівна і дружина Катерина.
"Збір просувається повільно, - говорить Микола. - Люди не можуть постійно донатити на армію. Багато хто з них ледь виживає в тилу на пенсію".
Але РЕБ украй необхідний прилад на передовій. Він збільшує шанси уникнути враження дроном у декілька разів і врятувати не одне солдатське життя.
Удома Миколу Тахтарова чекає мати Валентина, дружина Катерина, троє дітей - 19-річний Артем, 10-річний Богдан і донька Анастасія, якій усього лише 4,5 року.
Ще на початку повномасштабного вторгнення Микола пішов до ТЦК, аби стати добровольцем, але тоді йому відмовили - не знайшлося підходящої посади. Тож Микола продовжив працювати, забезпечувати родину, час від часу їздив до хлопців на фронт волонтером. Як батько трьох дітей Микола мав відстрочку, та коли старшому синові виповнилося 18 років, Микола знову відвідав ТЦК, пройшов лікарську комісію і пішов служити до Національної гвардії по мобілізації.
У мирному житті Микола був далекобійником, присвятив дорогам 10 років свого життя. До цього вчився у Ржищеві на будівельника, деякий час працював геодезистом.
Попри смертельну небезпеку Микола Тахтаров знову заводить двигун БТРа і поспішає на передову. Там чекають побратими, котрі стримують ворога. Їм потрібна заміна, набої, їжа, заряджені акумулятори до рацій.
"Нам допомагають волонтери з усієї України, - говорить Микола. - У тому числі, й з рідного Канева - передають маскувальні сітки, теплі шкарпетки, сухі супи і борщі, яким дуже раді хлопці в окопах. Відчувати цю підтримку надзвичайно приємно, особливо, коли приходять посилки з рідного міста. Тоді розумієш, що воюєш не за владу, а за людей, які роблять усе можливе, аби наблизити перемогу".
Микола Тахтаров мріє про перемогу й повернення до родини - дітей, дружини, матері.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
