Від кінця ХV ст., часу появи українського козацтва і завершення процесу геополітичного перевороту, Середнє Подніпров’я як фронтир набуває особливого значення у міжцивілізаційному східноєвропейському просторі. Крайньою контактною точкою на південно-східному напрямі між Сходом і Заходом стає місто Черкаси, яке перетворюється на точку перетину міжнародних інтересів, військових і дипломатичних контактів, місце формування нового суспільного і міжнародного феномену – українського козацтва.
З цього часу тут починають з’являтися іноземці – європейці, зокрема, з польських, німецьких, сербських та інших земель, котрі беруть діяльну участь в укріпленні всього регіону.
Взагалі історія міста Черкаси завжди містила в собі цілий ряд загадок і міфів, наприклад, стосовно його появи на історичній арені, стосовно начебто оборони 1482 року, стосовно начебто старости Дмитра Байди – Вишневецького та ін. Так само однією із загадок стала в літературі і загадкова постать якогось Ошпана, котрий збудував в Черкасах новий замок у середині ХVI ст.
Справжнє ім’я Ошпана дослідники не знали. Тому саме під таким іменем він і увійшов в історію міста Черкаси, як будівничий "нового" замку. І, хоча саме його проект так і не набув в середині ХVІ ст. жодного значення для міста і держави, тим не менше, в майбутньому, вже у ХVІІ ст., він був використаний владою (спочатку польською, потім українською козацькою, потім знову польською) для укріплення військової та адміністративної сили.
Тим не менше, ця особистість не є такою вже й таємничою, загадковою, безіменною. Вона достатньо добре відома в науковій літературі. І справжнє її ім’я – Антоніо Мора.
За характером його діяльності – він військовий інженер. Очевидно, мав військовий досвід під час т.зв. Італійських війн. А до Польського королівства та Великого князівства Литовського його занесло звичайне «заробітчанство» у військовій сфері, що було досить поширеним явищем у тогочасній Європі. Публікації про цього діяча можна зустріти у польській та білоруській історіографії.
Про походження Антоніо Мора наразі нічого не відомо, крім того, що він, найімовірніше був іспанцем. Про це свідчить перш за все його прозвисько – "Ошпан", зафіксоване в описах українських замків 1552 р.
Антоніо Мора з’являється у польських землях на межі 1547–1548 рр. У лютому 1548 р. А. Мора був представлений королю Сигізмунду І в Хмельові Миколаєм Радзивіллом Чорним і після розмови одразу був зарахований на королівську службу із грошовим забезпеченням 200 флоринів на рік. Йому в обов’язки було покладено нести військову службу, готувати бойові машини та ін. А уже в наступному, 1549 р., він отримав наказ виїхати до Києва разом із чотирма своїми земляками.
Завдання, які отримав А. Мора, напряму були пов’язані із діяльністю колишнього старости черкаського Остафія Дашковича (пом. 1535 р.). Як відомо, однією з найславніших перемог останнього у боротьбі з Кримським ханатом на південних межах Великого князівства Литовського стала оборона черкаського замку 1532 р., що викликала захоплення у багатьох сучасників і була записана польськими хроністами в один ряд з іншими найважливішими битвами цієї епохи.
Якраз після цього успіху Остафій Дашкович і виступив з ініціативою створення нової системи оборони південних рубежів держави. Історики вважають цю пропозицію найбільш ранньою схемою організації українського козацтва із його залученням до державної служби. І от тепер, через 27 років, іспанець Антоніо Мора повинен був виконати наступне: по-перше, привести до ладу ті оборонні споруди у Києві, які пройшли капітальний ремонт після черкаської оборони впродовж 1532–1535 рр., по-друге, організувати річкову дніпровську флотилію спеціально для перешкоджання переправам татар через Дніпро, по-третє, організувати такі ж флотилії й на інших річках.
Перебування впродовж 1550 р. іспанця у Києві ні до яких позитивних результатів не призвело. Судячи з усього, на момент прибуття іспанця зі своєю командою замок уже був практично відновлений, а, отже, ніякого втручання іноземного спеціаліста тут не потребував.
Власне, після Києва, вже на початку 1551 р., А. Мора виїжджає до Канева та Черкас. У першому з них він повинен був узятися за ремонт замку, котрий був збудований ще за часів старостування О. Дашковича. Проте, його діяльність у Каневі була провальною. В наступному 1552 р. було зафіксовано жалюгідний стан замкових будівель: «…але вже ветох, погнило и поопадало, будованья много, трудна на нем не толко оборона, але и сторожа, бо нельза вже ходити по бланках: што не поопадало, ино и то ледви од витру колышеться». Відповідальність за це була прямо покладена на А. Мору (в Каневі його називали "Ишпаном").
В "Описі Канівського замку" зазначалося, що підготовча діяльність щодо майбутнього ремонту споруди була проведена. Далі залишалося тільки переправити доставлене Дніпром дерево вже до самого замку. Цього якраз і не було зроблено, а в результаті частина дерева загинула: щось віднесено повінню, щось згнило, щось вкрадено і спалено…
Чому А. Мора не приділив достатньо уваги Канівському замку, важко пояснити. Можливо, тому, що більше переймався облаштуванням вже нового Черкаського замку.
Вочевидь, саме в Черкасах він хотів показати свій воєнно-інженерний хист, тоді як усього лиш ремонт Канівського замку цього не дозволив би. В усякому разі, впродовж 1551 р. іспанець намагався збудувати тут новий укріплений замок.
У зв’язку із цим будівництвом нового замку варто звернути увагу ще й на те, що за два роки до прибуття А. Мори із своєю командою в Черкасах відбулася докорінна перебудова старого замку (на місці нинішнього Будинку природи та сусідньої Дзелень-гори), що витримав ще облогу 1532 р. Відбувалася реконструкція під керівництвом фахівця із Могильова Федора Баки, котрий завершив її у 1549 р.
З цього випливає, що фактичної потреби у побудові нового замку не було. Тим не менше, замок було збудовано. І, очевидно, в процесі його будівництва був якийсь певний конфлікт, пов’язаний із тодішнім черкаським старостою Яном Хрщоновичем, котрий спочатку ігнорував Мору, а потім, вже після втручання короля Сигізмунда, змінив риторику на похвальну.
Насправді ситуація із новим замком в Черкасах (стояв він на місці нинішнього Пагорбу Слави) виявилася провальною. Його не сприйняли передовсім жителі міста: "Не хотят черкашане ку тому новому замку переселиватися, менячи там небезпечность большу, а просторность замку того непомирное, не по людех, а безводе и отдаленье от Днепра, откуль бы им часу облеженья мог быти ратунок, яко за держаня пана Остафьева…" – мовиться в "Описі Черкаського замку".
Як бачимо, черкащани не вважали його безпечним із–за віддаленості від Дніпра, відсутності води і занадто великого простору; до того ж, і саме місце навколо замку було пустельним. Проте, в цій історії з побудовою нового замку можна бачити й позитивну сторону, яка проявилася значно пізніше. Після спалення Черкас у 1637 р. під час придушення козацького повстання, саме цей «новий» (а по факту вже старий) «замок Ошпана» став центром адміністративного управління містом та староством.
Більше того, сама концепція побудови нового замку (це не стосується місця, хоча, зрозуміло, що А. Мора виходив у цьому передовсім із стратегічних особливостей місцевості, а не інтересів черкаського населення) виявилася передовою для цього краю у ХVІ ст. Його споруджено за іншими (західноєвропейськими) принципами фортифікації: із високих земляних валів, облицьованих зовні дерев’яними дошками. Це т.зв. бастіонна (бастейна), або староіталійська система укріплень замків, яку на землях ВКЛ почали використовувати саме з XVI ст. Бастіонні замки мали ефективно протистояти облоговій артилерії, а також самі слугували для розміщення значної кількості артилерії, у т.ч. важкої, яка могла обстрілювати віддалені об’єкти супротивника.
Щодо королівського завдання по створенню дніпровської флотилії, то, на жаль, документи не дають ніякої інформації, чи була хоча б спроба з боку іспанця хоча б якимось чином його реалізувати. Найбільш вірогідно, що він навіть не спробував цього зробити (занадто мало часу він пробув в межах Канева і Черкас).
Територію Черкас Антоніо Мора ("Ошпан"/"Ишпан") залишає, ймовірно, у тому ж таки 1551 р. (можливо, наприкінці року). І далі його служба протікає в цілому ряді інших королівських міст. Але з цього моменту він вже не виступає як військовий інженер і виконує лише функції рядового армійського офіцера.
Після облоги шведами Парнави (Пярну) 1562 року, де Мора командував ротою з 300 осіб, відомості про нього зникають. Місто протримало облогу лише кілька днів, після чого здалося шведам. Припускають, що Мора втік в німецькі землі, остерігаючись відповідальності за бездарну оборону Парнави. Подальша доля Антоніо Мори залишається поки що невідомою.
... Яким би не був тут результат його діяльності в цілому, все ж таки в історії міста Черкаси та пам’яті його жителів вона була зафіксована надовго. Виявилося це як у документах, так і в практичній спробі збудувати «новий» замок, на основі якого сформувалася в наступні століття вже нова міська ландшафтна і топонімічна реальність (з місцем його «нового» замку пов’язується місцевий топонім «Замкова гора»).
Валерій Ластовський, історик, юрист, доктор історичних наук, професор
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
