Фотографи Степан Рудик і Анна Демчур вирішили спростувати стереотип про те, що мігранти-українці працюють лише прибиральниками та будівельниками. Вони провели опитування і дізналися, як живуть співвітчизники в Польщі, пише "Gazeta.ua".
Масовий наплив українців до Польщі почався після Революції гідності в 2014 році і значно прискорився після скасування візового режиму з Європейським союзом в 2017-му. За офіційними даними, в Польщі проживає близько 1,5 млн українців.
- По-моєму, кожен другий перехожий у Варшаві - з України. Ми з поляками візуально схожі, численні іммігранти зливаються з натовпом на вулицях міста. Здається, що вони непомітні для місцевих, не ідентифіковані і тому невидимі. Мета проекту - показати обличчя іммігрантів і спростувати міф, що українка - прибиральниця, українець - будівельник", - зазначив Степан Рудик.
Костянтин з Умані, Черкаської області
Закінчив магістратуру фізико-математичного факультету педагогічного університету, був асистентом кафедри фізики й астрономії. У Польщі - випускник докторантури факультету польської та класичної філології в університеті в Познані. У вільний час фотографує, бігає і займається волонтерською роботою.
- Я вже 10 років не відчуваю себе чужим. Але якби був шанс, що після повернення в Україну я зможу щось змінити і всі будуть рівні перед законом, я з радістю повернувся б, - розповідає Костянтин.
Віталій з Черкас
В Україні робив кузовний ремонт і був автомаляром. Провів рік на передовій АТО. У Польщі працює на СТО.
- Відчуваю себе тут комфортніше, ніж удома. Хочу залишитися жити в Польщі і намагаюся робити для цього все можливе. За кордоном живу рік, - зазначив Віталій.
Оксана з м. Мостиськ, Львівської області
В Україні закінчила 7 класів дитячої музичної школи, співала в двох хорах, в ресторані. У Польщі живе 16 років, грає в музичному театрі, в кіно і на телебаченні.
- Було б привабливо повернутися на батьківщину в старості; питання тільки, чи буде куди повертатися. На сьогоднішній день моя мрія - це щасливо народити другу дитину, а далі - щоб на моїй колишній батьківщині стало краще жити, - розповідає Оксана.
Василь з Львівської області
В Україні працював на будівництві, в Польщі займається тим самим. Вдома у Василя дружина і двоє дітей, але він залишається в Польщі.
- Я хотів би поїхати до своєї сім'ї, родичів, до дружини і дітей, - розповідає Василь.
Олександр із Сум
Закінчив аспірантуру факультету наноелектроніки в Сумському державному університеті. У Польщі став аспірантом Нанобіомедіцінского центру Університету імені Адама Міцкевича в Познані. Грає у футбол, читає, подорожує.
- Зараз для мене більш актуально залишитися в Польщі, але за певних можливостей хотів би повернутися до України. Хочу домогтися успіху в житті, щоб моя робота і мій час були ефективно використані, - зазначив Олександр.
Ярослав із Харкова
Отримав симфонічну і оперну освіту, навчався в університеті музики у Відні, зараз продовжує навчання в Познані. У Харкові в 13 років очолив оркестр "Ефект". У Польщі навчається, дає концерти.
- Я заснував струнний оркестр Musique Moderne, з яким успішно виступав на польській музичній арені. З 2017 року працюю менеджером мистецької агенції Z.S.T.Y. Entertainment International (Пекін) в Польщі, Австрії, Німеччини, України та Росії. Зараз я створюю фонд, який буде підтримувати молодих художників. Перевіз свою маму з України до Польщі. Я диригент, тому моя професія не дозволяє мені залишатися на одному місці довго. Я хочу, щоб Польща і моє улюблене місто Познань назавжди стали "базою" для мене, - розповідає Ярослав.
Олена з Тернополя
В Україні працювала в університеті дослідником, викладала польську в мовній школі. Зараз викладає польську мову іноземним працівникам фабрики з виробництва скла та в мовній школі Empik. У вільний час допомагає своєму партнеру на фермі фазанів.
- Мені подобається подорожувати, в'язати, бути волонтером. Я живу в Польщі, тому що тут мій коханий; якщо у нас з'явиться ідея для бізнесу в Україні, я з радістю повернуся додому, - зазначила Олена.
Сергій з Кропивницького
У Польщі працює кухарем у ресторані.
- Син і дружина живуть зі мною. Мама, тітка, кузина - в Познані. Більшою мірою інтегруватися не виходить, вже дуже різний менталітет. Але я дуже поважаю багатьох поляків і саму держава за те, що, незважаючи на численні величезні проблеми, які ми їм створювали, вони вважають нас братами. Не хочу залишатися. Не хочу повертатися. Польща - перший перевалочний пункт, далі Канада або Австралія, - розповідає Сергій.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
