Контр-адмірал Білінський (сидить) зі своїм ад'ютантом
16 листопада – день морської піхоти України. Її створив Міністр морських справ УНР, контр-адмірал Михайло Білінський був уродженцем Драбівщини. Навіть коли українські військові кораблі були захоплені Антантою, він дав військово-морським силам друге дихання, створивши першу українську морську піхоту, пише Козацький край.
Михайло народився в селі Драбове-Барятинське, в сім’ї заможного селянина (є версія про те, що Білінські – рід збіднілих дворян, більшість з яких стала православними священиками). Полтавська гімназія, Лазаревський інститут східних мов, Петербурзький Морський корпус і звання мічмана, зрештою – посада в Міністерстві фінансів – такою стала швидка кар’єра юнака в Російській імперії.
Тихе життя зруйнувала Перша світова війна – 1914 року Білінського мобілізували й відправили на міноносець “Буйний” Балтійського флоту. Невдовзі хоробрий мічман отримує підвищення по службі – вже в званні лейтенанта стає помічником командира флотського підрозділу. Революцію зустрів з натхненням і разом із земляком-українцем Святославом Шрамченком створив Український військово-морський ревштаб Балтійського флоту. Здивовані жителі Петрограда 12 жовтня 1917-го спостерігали, як спочатку на крейсері “Світлана”, а потім на ескадрених міноносцях, названих революційними матросами-українцями “Україна” і “Гайдамак”, замайоріли синьо-жовті прапори… Того ж дня українські прапори було піднято і на кораблях Чорноморського флоту – лінкорах “Воля”, “Георгій Побідоносець” та на панцернику “Потьомкін”, перейменованому на “Борця за свободу”. Українські ради діяли і на Каспійській, Північній, Амурській та Сибірській флотиліях розваленої Російської імперії, а кілька каспійських кораблів намагалися навіть вивести до гирла Тереку й підняти на них українські прапори. Намагалися й Білінський зі Шрамченком вивести з Балтики свої три кораблі, щоб передати їх Україні. Та владу в Петрограді захопили більшовики і це завадило планам…
Прибувши до Києва, Білінський стає одним з активних організаторів українського генерального секретарства Морських справ УНР, в часи гетьмана Скоропадського входить до складу управи Морського міністра і делегації, що веде переговори з більшовицькою Росією про підписання мирного договору. З приходом до влади Директорії Білінський стає Міністром морських справ і наказом Головного отамана військ і флоту УНР Симона Петлюри отримує звання контр-адмірала. Першими наказами нового Міністра стало підняття українських прапорів на кораблях та берегових установах Криму, відкриття школи гардемаринів, технічного, гідрографічного, судового, санітарного і будівельного управлінь. Миколаєву виділяються кошти на погашення заборгованостей по зарплаті суднобудівникам та завершення дредноута “Соборна Україна”, крейсерів “Тарас Шевченко”, “Гетьман Хмельницький” і “Гетьман Дорошенко”, ескадрених міноносців “Чигирин”, “Київ”, “Батурин”, “Львів”, “Іван Сірко”, “Іван Виговський” та інших. Проте в перші дні лютого 1919 року війська Антанти відрізали УНР від моря, а на захоплених кораблях спустили українські прапори…
Тоді ж, у лютому, рівно 90 років тому, наш земляк запропонував Симонові Петлюрі ідею створення морської піхоти, що стала б основою військово-морського флоту, в поверненні якого Білінський не сумнівався. Перший полк морської піхоти було створено з прикарпатців – колишніх матросів австро-угорського Адріатичного флоту та молодих сплавників лісу, що трудилися на гірських річках Карпат. Тому перший полк дістав назву Гуцульського. Другий полк морської піхоти під командою поручика Івана Сича, був створений у Кам’янці-Подільському. Вже в квітні 1919 року наказом Петлюри територія між Миколаєвом, Очаковом і Херсоном у смузі 75 верст навколо них була оголошена Приморським фронтом, командувачем якого призначено Білінського. Оборона фронту складалася виключно з морської піхоти, якої на той час була вже дивізія. Весь рік морські піхотинці билися за рідну землю, у грудні взяли участь у славетному Першому зимовому поході армії УНР, що мав за мету підняти дух повстанців по всій Україні, зокрема в Холодному Яру на Чигиринщині. Війська УНР звільнили Вінницю і Одесу й дійшли до лінії Київ-Черкаси. Наступ зупинив не так ворог, як жахлива епідемія тифу…
У травні наступного року морські піхотинці Білінського разом з поляками увійшли до Києва. Коли ж війська Будьонного і Тухачевського, перекинуті з Росії, провели рішучий контрнаступ, то саме українські морські піхотинці зупинили їх просування під Замостям, дозволивши українсько-польському війську перегрупуватися й відкинути червоних від Варшави. Інтернований до польського табору, Білінський входить до Ради Республіки в екзилі й стає заступником голови комісії, що розробляє Конституцію України.
Другий Зимовий похід армії УНР 1921 року став для нього останнім. У знаменитому бою під Базаром контр-адмірал загинув, а разом з ним – і сподівання на майбутнє українського флоту. Морські піхотинці до останнього билися проти кавалеристів Котовського, понад 400 з них полягло в бою, ще 359 були розстріляні червоними після того, як вистріляли останні набої й потрапили в полон. Контр-адмірал, застріливши з браунінга трьох червоноармійців, останню кулю пустив собі у скроню. Після бою його похоронили місцеві жителі. На Житомирщині живе бабуся, яка зняла і зберегла чорну шинель контр-адмірала, пропороту шаблями котовців, які рубали вже бездиханне тіло…
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
