В Умані діти власноруч роблять іграшки та браслети, які потім продають, щоб допомогти військовим. За увесь час школярам вдалося зібрати понад 9 тисяч гривень, повідомляє УманьNews.
- Все почалось з того, що у нас в школі вчителька розказувала нашому класу, що діти можуть займатися волонтерством. І ми вирішили займатися ним теж, тому що ми тут надворі робили багато всяких оригамі, бісерних колечок і браслетів з резиночок і нам не було їх куди дівати і ми вирішили їх продавати. Ми займаємось цим відколи канікули почались, — розповідає Ілона. — Нам ще допомагають діти з двору, яким по 4, 5, 6 років".
Чи підтримують дорослі
— Ілона прийшла з школи і мамі сказала, що хтось з однокласників організував блокпост і сказала, що вони теж хочуть. Але мама сказала: «Що, ви просто будете збирати гроші? Робіть щось і продавайте». І так воно вийшло. Один тато дав столика, мама Максима намалювала плакат. Діти працюють, їм подобається. Ми підтримуємо дітей, хто як, — говорить тато Ілони Богдан Полянчук.
— Нам допомагають і підтримують наші батьки, і наші сусіди, які давали нам різні ідеї. Наприклад, спочатку ми продавали літачки і кораблики, колечки, а потім сусідка дала ідею, щоб ми робили янголят — їх всі розбирають і вішають собі в машину, — говорить Ілона. — Батьки ставляться нормально, підтримують і допомагають нам, їздять з нами здавати гроші, хочуть, щоб ми ще і ще працювали, досягали більших результатів.
— Один дядько волонтер дав нам був аж 800 гривень, — пригадує Ілона.
— А ми дали йому ангелочків, літачків, браслетиків і він сказав, що дасть це все нашим ЗСУ, — допомагає подрузі з розповіддю Максим. — Якось біля нас проїжджала дівчина на велику, ми сказали, що збираємо на ЗСУ, а вона сказала, що візьме гроші і вернеться. І вона приїхала. А деякі дорослі нас обманювали.
— Вони показували нам, що розвернуться, а потім розверталися і проїжджали повз, не зупинялись, — закінчує розповідь Ілона.
Які вироби продають
— Ми всі виносимо матеріали і робимо спочатку разом щось одне. Ми по черзі виносимо матеріал, або дає сусідка, яка нам завжди ідеї дає. Нас підтримують сусіди і батьки, — розповідає Ілона.
— Я виніс свої резинки і ми плели браслети, а потім продавали і друзі потім заносили волонтерам. І робили ангелочків. А коли ще ми жили у Родниківці, то ми з друзями теж продавали оригамі, щоб заробити для ЗСУ, — говорить Влад, він з Олешок Херсонської області, його родила залишила свій дім у перші дні повномасштабного вторгнення.
— Янголів дуже швидко робити, літачок трішки складніше, бо ми різні їх робимо. Наприклад ми з Люсіне і Ваньою робимо літачки, а Даша із Лільою колечки, а Ілона з Лільою янголів, — пояснює Максим.
— Або всі разом робимо ангелочків, бо люди їх найбільше беруть. Колечки довгенько робити, може півгодини одне, — зазначає Ілона.
— Ще ми малювали на папері рускіх чоловічків і там за одну гривню їм можна було відривати ноги. Це теж була ідея сусідів, — пригадує Максим. — Ось цей плакат ми беремо в руки і показуємо машинам, щоб люди розуміли, що ми збираємо на ЗСУ, — додає Максим.
Скільки зібрали
— Ми спочатку думали, що заробимо гривень сто в день, але бувало й таке, що за день заробляли до двох тисяч гривень. Ми не ставимо ціну на наші вироби, хто скільки дає — це може бути 20 гривень чи й сто, — розповідає Ілона. — Ми відносимо зібрані гроші у волонтерський центр «До перемоги», там музей АТО, плетуть маскувальні сітки. Нам там робили екскурсію. Перший раз у волонтерський центр ми занесли чотири тисячі, а минулого тижня занесли 5015 гривень. Волонтери казали, що ці гроші відправлять військовим. Тепер ми так само продаємо наші вироби і стараємось — ставимо собі ціль на більше, щоб зібрати більше і передати волонтерам на ЗСУ. Хочемо шість-сім тисяч зібрати.
— Коли їхали перший раз у волонтерський штаб завозити гроші, то казав дітям, щоб брали з собою гроші на маршрутку, щоб зібрані гроші всі йшли на ЗСУ, — говорить Богдан Полянчук.
Де діти продають свої вироби
— Ми спочатку столи на нашому тротуарчику, але там ходили і їздили всі ті самі, тому вирішили піти туди, де більше людей і нові й нові люди з’являються, — говорить Ілона.
— Нам дорослі сказали, що краще піти далі, бо ми всіх своїх лише зупиняємо, — додає Максим.
— Ми стоїмо на стежці як йти до Епіцентру, там багато людей проходить і машин проїжджає. Ті, хто їдуть машинами, самі стають, коли бачать наш плакат. Ми стаємо продавати десь годин в 5 вечора, коли люди вертаються з роботи, — розповідає про їхнє місце Ілона.
Діти говорять, що читають і слухають новини про бої і стверджують, що їм не страшно такі новини дізнаватися — радіють, коли наші захисники б’ють ворога і з’являється натхнення працювати і збирати гроші, але сумують і навіть хочеться плакати, коли дізнаються сумні новини. Вони зараз вигадують, які б ще вироби могли робити, аби продавати уманцям і збирати гроші для ЗСУ. Також Максим, Ілона, Ліліт, Люсіне, Даша розповідають, що вони не єдині діти в Умані, які збирають гроші на ЗСУ
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
