1 липня в ДІАЗ «Стара Умань» відбудеться презентація книги «ЯнголЯ» молодої уманської поетеси Анастасіі Подбітової-Яніної. Це перша її збірка. До цього дівчина друкувалася лише у місцевих газетах та збірках поетів Черкащини. Чимало віршів Анастасія присвятила бійцям зони АТО. Всі кошти вилучені із продажу книг поетеса віддасть для волонтерського штабу «До перемоги». Про це повідомляє "Вечірня Умань"
Перший вірш молодої поетеси був опублікований у літературному часописі «Боговиця», головним редактором якого був Петро Поліщук. Далі – публікації в районній газеті «Шевченків край» рідної Звенигородки та збірках поетів Черкащини.
- Вірші пишу з 13 років. Тоді й не могла подумати, що через –надцять років світ побачить моя поетична збірка. Перший вірш був про нерозділене кохання. Щоправда, на жаль, перші вірші не збереглися. А перестати писати не можу, я, таким чином, даю волю емоціям, мені так легше пережити певний душевний стан, - ділиться з нами Анастасія. – Всі кошти, які будуть зароблені від продажу книг, ми віддамо для бійців АТО. Вони зараз як ніколи потребують нашої підтримки та допомоги.
Перезентація збірки «ЯнголЯ» відбудеться 1 липня о 15,00 у виставковому залі ДІАЗ «Стара Умань». Вхід вільний.
Довідка: Анастасія Подбітова-Яніна народилася в м. Звенигородка, Черкаської області. Закінчила факультет української філології Уманського державного педагогічного університету. Має маленьку донечку. Чоловік військовослужбовець.
ВІРШІ АНАСТАСІЇ ПОДБІТОВОЇ-ЯНІНОЇ
"Ну, здрастуй, Коханий! Як справи на фронті?
Хоч іноді чути спів солов`я?
Як часто мружиш очі до сонця?
Хай буде незламною доля Твоя.
Життя у нас тихе, розмірене й мирне.
Вже донечка наша пішла в дитсадок.
Без Тебе самотньо, душа скоро звикне
Щоночі ридати, забившись в куток.
А вдень трохи легше: то дім, то робота,
Сусіди новинами серденько рвуть.
Та Ти не хвилюйся, настане Свобода!
Прийдеш, і запустимо в небо салют!
А поки тримайся, рятуй Батьківщину.
Співай: "Ще не вмерла..." в запеклім бою,
І згадуй малесеньку нашу дитину,
Яка всім говорить: "Я Тата люблю!"
Добраніч, Коханий! Піду подрімаю,
А зранку напишу нового листа.
Цілую і міцно Тебе обіймаю!
З любов`ю-повагою жінка Твоя. "
***
Я не вмію тримати в руках автомат,
Хоч навчилася вірші писати.
Одягнутися б в слово, як в теплий бушлат,
Аби край свій пером рятувати.
Я не вмію вбивати людей-ворогів,
Хоч навчилася мріяти-жити.
Підтримати б віршем серця вояків,
Які вміють свій край боронити.
Я навчуся тримати в руках автомат,
Щоби іншим хотілося жити.
Одягнуся у слово і в теплий бушлат,
Аби край від убивць боронити.
***
В нас немає нічого, крім дочки і любові,
Гарячої кави і щастя в долонях.
Я щоночі купаюся в слові,
Ти ж читаєш думки мої в скронях.
В нас немає нічого, крім ніжності й тиші,
Солодких сніданків і милих розмов.
На даху бешкетують малесенькі миші,
Дуже смішно від їхніх умов.
В нас немає нічого, крім спільного смутку,
Щоденних новин і радісних вчинків.
Колись ми зустрінемо миті здобутку,
І шалену буденність власних будинків.
Ну, а поки... В нас немає нічого
Крім дочки і любові,
Ніжності й тиші...
***
Благала, плакала, кричала, помирала,
А він з насмішкою рубав моє крило.
Сльозами його руки цілувала,
Так радісно коханому було…
«Ти збожеволіла! Літаєш, мов нещастя.
Просив тебе скоріше впасти вниз!
Немов святою стала грішна Настя,
Он через тебе впав карниз!»
Думки заплуталися в просторі небеснім,
Зірки просили вітер, щоб почув
Благання того, хто у рабстві чеснім
Своє крило над безвістю зігнув.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram