Фото з сайту cherkassy-sport.com.
Після провального сезону 2015, у якому "ЛНЗ" залишився поза межами першої трійки, президент "ЛНЗ-Лебедин" Андрій Полтавець пережив нелегкі часи. Сьогодні його команда - чемпіон Черкаської області з футболу серед команд вищої ліги без єдиної поразки. Як він привів "ЛНЗ" до цього титулу і як довелося змінити підхід у роботі з футболістами Андрій Полтавець розповів "Черкаському спорту".
- Андрію В’ячеславовичу, у вас такий «спортивний» кабінет: кубки, грамоти, ігрові форми. Звідки ця любов до футболу, бажання займатися цією справою?
- Мабуть, це в крові. Від батька перейшло. Він великий фанат футболу. Свого часу виступав за університетську команду харчових технологій в Києві. Був воротарем і грав, до речі, в одній команді з Суркісом Григорієм Михайловичем (віце-президент УЄФА, - прим.). Той був першим воротарем, а мій батько його заміняв. Також він грав на чемпіонат району, а я, як його син, звісно ж, був завжди з ним: за воротами стояв, м’ячі подавав. І десь любов до цього виду спорту зачепила й мене.
- А ви особисто грали у футбол?
- Я грав на чемпіонат району, потім на піку своєї кар’єри мене заявили на область, де я вийшов декілька разів і зазнав травми - розірвав зв’язки і меніск. На той час мені було близько 25 років і після цього перепрофілювався у футбольного функціонера. Тоді вже з’явилися ідеї створити в Лебедині спортивну школу, взяти тренерів, займатися дітьми. Ми тричі стали чемпіонами району, потім захотілося більшого, заявилися на Чемпіонат області і виступаємо в ньому вже 11 років.
- Чи можна назвати цей сезон ідеальним для «ЛНЗ-Лебедина»?
- (Тривала пауза)... Мабуть, все ж таки да. Перед сезоном були внутрішні переживання після невдалого минулого року. Боялися повторити ту помилку. Хоча, здавалося, непоганий склад був, умови створені для футболістів, але не вдалося створити єдиний повноцінний колектив, за гру якого можна було не переживати. Тогоріч кожна гра була інфарктна, «на жилах» і той результат виявився закономірним і багато чого нас навчив.
Та і цей сезон розпочали невпевнено. Невдало стартували в Кубку області, ніяк не могли здолати «гольовий синдром» Ватутіного, потім у чемпіонаті виграли три гри, а далі три нічиї. Тоді також закралися сумніви щодо правильності наших рішень. Але внесли певні корективи в роботу з командою, трошки видозмінили…
- Ви кажете, що не змогли створити єдиний колектив. Зараз, рік потому, можете назвати найголовніші помилки, яких тоді припустилися?
- Помилки минулого року допускали всі: і я, як президент, і головний тренер. Йому, можливо, не вистачило досвіду в керуванні такою потужною амбітною командою. Ми з розумінням до цього поставилися, не зважаючи на чутки, що Гречаний після провального сезону піде. У нас є повна довіра до Василя Володимировича як до людини і спеціаліста. Минулорічний гіркий досвід йому якраз згодився, аби не припускатися тих помилок зараз.
Не вдалося об’єднати колектив, бо він був різношерстий у плані психології гравців. У київських легіонерів була свою психологія, у білоцерківських - інша, у черкаських - третя, кожен відчував себе лідером або, навпаки, ховався за спинами з думками: «навіщо рвати-метати, якщо хтось приїде і заб’є гол». Десь ми неправильно зробили ставку на легіонерів із Києва і Білої Церкви: Розку, Ординського, Стєпанюка і Крамара. Не зважаючи на гучні імена, їм уже за 30 років, окрім Крамара, а імена в футбол не грають. Це зіграло ключову роль у найважливішим матчах, бо на полі не було єдиного колективу.
- Перед стартом сезону я підходив до вас із питанням щодо планів на 2016 рік, ви мені їх озвучили і додали: «Якщо не розжену команду». Це було сказано жартома чи ви справді роздумували над таким варіантом?
- Цим я шантажую своїх гравців ледь не через 2-3 гри. Десь вони розуміють, що це у формі жарту, але коли хлопці недопрацьовують і не викладаються на повну, то ці слова сприймаються вже всерйоз. Я скажу так, якщо б цьогоріч ми не були в призах, то для себе я б зрозумів, що з мене поганий футбольний функціонер, я неправильно роблю цю роботу і просто зосередився б на дитячому футболі. Це був би сильний удар по моїх амбіціях. Команди тоді б не існувало. Тому навесні я казав це серйозно.
- Ви знаєте, де б і між ким не йшло обговорення вашої персони, всі з повагою ставляться до вашого підходу в роботі, вважають його еталонним в області. Звісно, тут вагому роль грає матеріальний складник. Ви не шкодуєте його для команди. Звідки ця щедрість?
- Я не знаю які там ходять чутки про суми, що виділяють на футбол. Звісно, якщо команда виступає вдало, ми готові для хлопців покращувати мотиваційну частину. Якщо ні - отримують по 50 гривень на пиріжки і їдуть по домах. Переломним моментом стала зміна мотиваційної частини після невдалого старту сезону. Почали більше стимулювати перемоги, а в разі втрати очок футболісти нічого не отримували. Глобально, бюджет не змінився, його просто перерозподілили.
Якщо говорити про річний бюджет, то він складає близько 1 млн. 200 тис. гривень. Але сюди включено: три дитячі команди, районна команда і безпосередньо «ЛНЗ-Лебедин», який виступає у вищій лізі області. На нього йде відсотків 70-80.
- Андрій Полтавець на трибуні завжди спокійний. Але, вочевидь, в середині нервує. Яка гра для вас була найважчою?
- Це була гра, яка розвіяла сумніви щодо правильно обраного нами шляху, які були на початку сезону. Матч під завершення першого кола з «УТК-Ятрань» на виїзді. Тоді ми йшли нога в ногу і виграли 0:5 у Паланці. Я розумів, що в разі поразки може повторитися історія минулого сезону - знову заклякнемо в першій п’ятірці і будемо вигризати кожне очко. А та перемога довела, що «ЛНЗ-Лебедин» - найсильніший в області.
Ще одна важлива перемога була над «Уманьферммашем» за чотири тури до завершення. Впринципі, навіть якби ми не виграли її, все одно стали б чемпіонами, але хотілося зробити це, не затягуючи.
Фото з сайту cherkassy-sport.com.
- Тобто, якби Колодяжний не забив тоді на останній хвилині, це не стало б проблемою?
- Не стало б, але була можливість і хотілося її використати. Я знав, що мене не буде на наступній після «Уманьферммашу» грі - проти «УТК», і хотів бути присутнім на чемпіонстві. Так і вийшло.
- Чемпіонат області виграли. Що далі? В Аматорському чемпіонаті України будете пробувати свої сили?
- Ця думка дуже часто в голові, але є досвід наших команд-друзів, які виступають і по аматорах і в чемпіонаті області. Це сумська «Вікторія», що є аналогом «ЛНЗ-Лебедина», і на її прикладі ми бачимо, що це нелогічне рішення, бо, якщо розпорошуватися на два турніри - не вийде ні те, ні те.
Якщо «ЛНЗ» буде грати по аматорах, то згасне цікавість вболівальників до обласного чемпіонату, натомість чи вдасться виступати в Україні на лідируючих позиціях - це питання. Тим паче, зараз змінено формат цих змагань і у фінансовому плані буде важко працювати і там і там. Треба або йти вверх, вверх, вверх і ставити за мету аматорів, потім другу лігу, першу, а це все - гроші, амбіції, азарт. Та в один день власник футбольного клубу зрозуміє, що йому це набридло і тоді втрачається весь футбол. Або працювати в своїй ніші. Не хочеться копати яму свої команді.
- Між першим та другим колом ви підсилилися екс-футболістом «Черкаського Дніпра» Вадимом Гонщиком. Чому саме він став єдиним новачком влітку?
- Він через Антона Крамара вийшов на Василя Гречаного. Гонщик цікавився варіантами продовження вже непрофесійної кар’єри і Антон, знаючи, що у нас все стабільно, порядно й адекватно, порадив звернутися до «ЛНЗ-Лебедина». Він так і зробив. Сказати, що ми його шукали - ні. Це була ініціатива самого гравця, якою ми скористалися.
- Хто з гравців у цьому сезоні не виправдав надій, а хто, навпаки, приємно здивував?
- Нестабільно зіграв Дєдов, але ми це передбачали. Ми знали його характер, його манеру гри. Розуміли, що він підсилить команду, але це буде нестабільно. До нього немає жодних претензій. У багатьох іграх він нам допоміг. Трохи незадоволені грою нападників, не зважаючи на те, що команда забила найбільше голів. Якщо команда - чемпіон, то нападники мають бути лідерами рейтингу бомбардирів. А левову частку м’ячів забили півзахисники.
Гарно проявив себе Олександр Лобов. Його слід виділити. Це душа і мотор команди. В іграх, коли його не було, відчувалося, що команда, неначе, без серця - не вистачало кисню, заряду, енергії.
Підтвердив свій високий клас Євген Гуд. Після 5-7 туру він знайшов себе в команді. Не був таким ефектним, як раніше, але проробив великий обсяг роботи. Ми сумнівалися в ньому, але він став відкриттям особисто для мене.
- Чи стало чемпіонство для вас емоційний вибухом?
- Ні. У цьому році в нас не було іншого виходу, окрім як стати чемпіонами. За того класу футболістів, за тих умов, що для них створено, шлях був лише один. Через те, можливо, емоції не були феєрверковими. Було робоче задоволення від того, чого заслужено досягли.
- Ну і наостанок. «ЛНЗ-Лебедин» буде брати участь в Екстра-лізі Чемпіонату Черкаської області з футзалу. Яке налаштування на цей турнір?
- Біде різниця між минулорічним турніром і прийдешнім. Тоді ми завершили сезон великого футболу біля розбитого корита і вирішили готуватися на цей саме через футзал. 5-6 чоловік з тої команди мали стати кістяком на 2016 рік. Зараз же, команду сформовано. Суперзавдань не буде, але з рівнем тих гравців, які будуть у нашій обіймі, метою стане вихід до плей-оф. При цьому, великої трагедії в разі невдачі не станеться. Футзал - це не наш вид спорту. Але, якщо ми вже беремо участь, то треба ставити перед собою завдання.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
