На початку нинішнього року найменше село Уманського району зажило невеселої слави тим, що очолило всеукраїнський рейтинг сіл з найбезглуздішою назвою. Дійсно, спеціально не придумаєш — село Політвідділовець. Просто-таки махровий топонім епохи тріумфу радянського тоталітарного режиму. Тож ідею закону про декомунізацію місцеві жителі зустріли з ентузіазмом, затяглись тільки суперечки, яке нове ім’я обрати для села, пише Черкаський край.
Де один півень на три області співає
Це маленьке село відзначалось не тільки каверзно-політизованою назвою. У перехрещеного Політвідділовця незвичайна географія: сільце розташоване у найдальшому закутку району (до Умані звідси 55 кілометрів), на межі трьох областей. Це ота місцина, про яку кажуть: один півень на три області співає — Черкаську, Кіровоградську і Вінницьку. В часи, коли не існувало ще мобільних телефонів, у районі жартували: в Політвідділовець можна тільки листи посилати і то авіапоштою. Підпорядкований Політвідділовець сільській раді сусіднього, трішки більшого села Затишок. Тож коли почалися дискусії про перейменування, місцеві жителі, обговоривши десяток варіантів, вибрали найпростіше: перехрестили свій Політвідділовець у Малий Затишок. Між крайніми хатами обох сіл — півтора кілометра.
Малий Затишок оточений полями, чепурний у молодій зелені — село як село. Клуб з бібліотекою, фельдшерський пункт, магазин — цього мінімуму соціальної інфраструктури вистачає, адже тут всього 109 жителів. Діти ходять до школи у сусідній Затишок. Ще один об’єкт поєднує два села: спільне кладовище. Цікавий, навіть загадковий факт: до 1991 року ні Політвідділовць, ні Затишок взагалі не мали своїх кладовищ. Донедавна єдиним захороненням була братська могила часів Другої світової війни під обеліском Слави в центрі Політвідділовця. Тут поховані четверо місцевих жителів, що були розстріляні під час каральної операції гітлерівців у 1943 році.
— Історія наших поселень своєрідна, — говорить затишанський сільський голова Віталій Абрамчук. — Шкода тільки, документів майже не збереглося, тільки спогади і перекази. У ХІХ столітті у цій мальовничій місцевості власники довколишніх земель поміщики Ліповські збудували дачу — облаштований маєток, з парком, озером, альтанками. Тут заклали перший у селах Уманщини виноградник. Коли у 80-их роках радгоспною технікою чистили ставок у колишньому панському парку, то з-під намулу викопували морську гальку — ставкове дно було вимощене. Довкола маєтку виріс хутір: тут поселяли челядь — кухарі, конюхи, покоївки, садівники. Отак починався наш Затишок.
А Політвідділовець — наймолодше село в районі — виникло на початку 30-их років, коли при Рижавському цукрозаводі створили радгосп і почали вирощувати насіння цукрових буряків. Виділили землю, на садибі лісника збудували бараки, де жили робітники — тут багато було зайшлих людей, які шукали заробітків. У ті часи по країні створювали МТС з їх бригадами, політвідділами. І, очевидно, щоб «іти в ногу з часом» нове поселення на Уманщині назвали Політвідділовець.
— Тільки у 1991 році, вже при незалежній Україні, ми виділили землю під кладовище між Затишком і Політвідділовцем, — продовжує Абрамчук. — А до цього небіжчиків везли ховати на чужі цвинтарі — в Колодисте, в Городницю, у Вікнину на Кіровоградщині, Тернівку на Вінниччині — де у кого родичі є. Тепер наше село, як кажуть, вкоренилося на рідній землі, тому що є тут могили дідів.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
