- У Лящівці нам зразу сподобалось, тут красива природа, хороші люди, нам зразу допомогли, я потоваришував із місцевими хлопцями. Проте молодій людині тут немає особливо куди піти, тож я здебільшого сидів удома, бо в місцевих барах можна лише потанцювати, та й то, коли всі добряче перед тим підіп’ють. А оскільки я спиртного практично не вживаю, то мені там не дуже цікаво «розважатися». Проте мама завжди нагадувала, що маю дбати про власну сім’ю, знайти дівчину і одружитись. Тому інколи ходив і до бару, – пригадує молодий чоловік. Зараз він лежить у щелепно-лицьовій хірургії Черкаської обласної лікарні. Йому зробили дві операції на зламаній щелепі. Олександру важко розмовляти, бо обличчя досі опухле, а в роті – металеві скоби.
10 червня він з друзями прийшов до місцевого розважального закладу. Там посиділи за столиком, потанцювали.
- До друзів я приєднався десь близько одинадцятої вечора, бо раніше всі ще тільки “заливають сливи”. Потанцювали, посиділи за столиком. Щоб не виділятись із компанії випив десь 100 грам коньяку. А потім, десь о третій ночі, зібрався іти додому, – розповідає Олександр, намагаючись у російську мову вставляти гарні українські слова.
На той час компанія місцевих «мажорів» уже дійшла до потрібної «кондиції», щоб «качати власні права» всім присутнім. Цих молодиків, декому з яких ледве за двадцять, у селі добре знають і оминають стороною, бо один з них – син місцевого багатія, другий – поліцейський із «кришою».
У той вечір вони особливо розійшлися, кілька разів вчиняли бійки, вибили двері закладу.
- Ми боялись і очі підвести, вони тут таке чудили. Вибили двері, билися. А Олександр просто під гарячу руку їм попав. Він нікого не займав, сидів собі збоку, вів себе культурно зі своїми друзями, – пригадує одна з продавчинь бару, з якою вдалося поговорити в Лящівці нашим журналістам, що спробували з’ясувати всі обставини бійки на місці.
- Я вийшов з бару і побачив, як синок місцевого «олігарха» б’є свою дівчину по обличчю. Я навіть слова не встиг сказати, як вони на мене налетіли: «Чого тут лазиш!?», «Чого очі вивалив!?», «Забирайся!». Я навіть не зрозумів, хто перший мені професійно вдарив під коліно і я впав, а тоді всі вони почали місити мене ногами. А ще пам’ятаю, як поліцейський кричав «Славон, дивись, що я для тебе роблю!, – каже хлопець, і показує страшні садна на ногах, які потроху вже почали загоюватись.
Як закінчився той вечір, він взагалі погано пам’ятає.
Проте в селі подробиці добре знають. І переповідають, але з острахом.
- Та він за дівчину заступився. А цих у нас тут всі знають. Всі знають, хто його бив. Але ми прізвища називати не будемо, бо там такі люди, що ми проти них ніщо, – кажуть нашим журналістам поштарки, і швиденько розбігаються у справах.
- Оооо, ви навіть не розумієте, які там страшні люди стоять, – таємниче говорять сусіди Олександра.
При цьому всі в селі про родину Гусакових говорять лише позитивне: не конфліктні, працьовиті, не пиячать, в чужі справи не втручаються.
На фото: вулиця, де живуть Гусакови
- Хлопець хороший, тільки хворий дуже. Його тут і не видно, і не чути, – кажуть бабусі, яких зустрічаємо, шукаючи хату Гусакових.
- Олександр попри хворобу, по господарству допомагає. Ми тут і арахіс садимо, і ще багато всякої екзотики. Бо з цього і живемо, адже виплат переселенських вистачає, щоб перекривати витрати на газ і віддавати по троху людям за хату, у нас ніби така виплата на неї. Мабуть, це я винна, бо постійно давила на сина, що я не вічна, а він має думати про власну сім’ю, то він інколи ходив до того бару, – бідкається пані Валентина, яку застаємо за консервацією кабачків та огірків із власного городу. Жінка просить попитати всіх сусідів, які б підтвердили, що вони – нормальна родина. Показує обійстя, пишається невеликим ремонтом у літній кухонці при старенькій хаті.
- Може, з нас трохи і підсміюються, що, мовляв, у «городських» руки не з того місця, але ми все самі робимо. Я ось бачите, з ногами маю проблеми, то на роботу не можу піти, – показує вона на вкриті величезними бордовими плямами і перебинтовані литки. – А на сина ці «мажори» давно з’їлися, бо він голову не нахиляє і не ходить перед ними на задніх лапках.
Це підтверджує і сам Олександр, розповідаючи ще більш вражаючу історію.
- Ще у 2016 році до нас якось налетіло піврайвідділу з Чорнобаю. Тоді там нібито на якогось прокурора напали, я точно не знаю, і шукали якогось «стрілочника», щоб на нього цю справу повісити. А ми тут чужі, переселенці з Донеччини – значить, як вони собі вирішили, можна сепаратистами охрестить. Приїхали робити обшук, мали гранати знайти, зброю якусь. Але в нас такого зроду не було. А раз вже приїхали, то треба ж було хоч якусь справу вішати. Я з ними сперечався, бо сам маю міліцейсько-юридичну освіту, і прекрасно розумію, як подібні речі мають відбуватись згідно із законом. А вони мені: «Що? Розумний дуже?» То й підкинули тоді таку лапату бур’янину, коноплю, і оформили справу. Мовляв, я займаюсь розповсюдженням наркотиків. Ще й сусідів залякували, що я «людей в Донецьку вбивав». Я намагався тоді довести, що все це повні дурниці, і це не сподобалось районному прокурору Сергію Кривку. Дійшло до того, що він на мене так обізлився, що не давав можливості залучити державного адвоката, обзивав у судовому засіданні «переродком суспільства». Словом, закінчилось все тим, що мене таки визнали винним і дали максимальне покарання. Правда, з відстрочкою, з огляду на моє здоров’я, – переповідає подробиці Гусаков.
На його думку, саме з того часу у місцевої “еліти” склалась про нього думка, і відтоді періодично його намагались “пресувати”.
До речі, сама того не підозрюючи, про існування специфічного «іміджу» у владно-правоохоронних колах, що закріпився за хлопцем, у коментарі нашим журналістам підтвердила і сільська голова Лящівки Антоніна Красовська.
- Щодо бійки під баром, я нічого сказати не можу, бо не бачила на власні очі, та й в цей час у відпустці перебуваю. Однак раніше районна суддя зробила мені зауваження, що ми виплачуємо допомогу по програмі «Турбота» людям, які того не заслуговують. Справа в тому, що в тому списку на допомогу був і Олександр Гусаков. Вона мені сказала, що він притягується до відповідальності за серйозним обвинуваченням, тож ми маємо ретельніше перевіряти людей. Я тоді відповіла, що Гусаков на допомогу має право, бо він переселенець, а в селі веде потайний спосіб життя, тож я про нього нічого не чула. Я тоді ще й до матері його ходила, а вона відповіла, що «Всі діти проблемні», – стверджує Антоніна Красовська.
Хоча, напевне, міфічна «проблемність» Олександра Гусакова мала б найменше турбувати чорнобаївську суддю та її колег правоохоронців. У Чорнобаї ж постійно говорять про цілу розгалуджену сітку торгівців наркотиками, коли навіть сильне зілля можна відкрито купити в містечку, і всі знають, де його і хто продає. Навіть місцеві депутати неодноразово піднімали питання, що цей злочинний синдикат тісно зрісся із правоохоронною і владною системою, раз із ним ніхто по-справжньому не бореться. Тож коноплина, знайдена в Гусакова, виглядає на цьому фоні як сатирична імітація боротьби.
Втім, Олександр, майже змирився із своєю «поганою славою».
- Знаєте, що мене найбільше тут вразило за ті три роки, доки я тут живу? Повна відсутність порядку. Прості люди, хороші і порядні, але залякані, почуваються абсолютно незахищеними перед тими, хто має гроші і владу. Адже ті можуть їх просто знищити, ославити, пришити кримінал, побити. А правоохоронці, які мали б захищати нас, служать цим «мегамажорам», – розводить руками Олександр. Напевне, певною мірою, через хворобу, а частково через характер, він так і залишився юристом-ідеалістом, і міліцейська система його не встигла зіпсувати. Він ще вірить, що справедливість можна відновити.
Між тим, як пояснив у коментарі нашому виданню безпосередній начальник Сергія Кривка, Золотоніський місцевий прокурор Валентин Танцюра, за фактом нанесення тілесних ушкоджень Олександру Гусакову порушено кримінальне провадження, у ньому фігурує три підозрюваних, але серед них немає працівника поліції.
- Сергій Кривко підтримував державне обвинувачення стосовно Олександра Гусакова у судовому розгляді кримінального провадження, можливо, саме тому він так негативно про нього відгукується, – відрізав Танцюра спроби журналістів з’ясувати долю скарг, які неодноразово направляв Гусаков щодо чорнобаївського правоохоронного «безпрєдєлу».
Судово-медична експертиза, по-простому, побої, у Олександра Гусакова досі не знято. «Бо він у лікарні», – наполягає Танцюра. «Бо ждуть, доки рани повністю загояться», – каже Олександр.
Із Сергієм Кривком журналістам зв’язатись так і не вдалося.
А от начальник Чорнобаївського райвідділу поліції Олег Бриндак відмовився щось коментувати, доки «не побачить наших журналістських посвідчень».
- У нашому райвідділі є такий працівник, про якого говорить Гусаков, однак він не дільничний інспектор, як той стверджує, а займає іншу посаду. Провадження порушене, розслідується, – нервово відреагував на двінок журналістів Бриндак.
Зрозуміло, що згадуваний поліцейський від роботи і не відсторонений, бо й серед підозрюваних його немає.
В селі шепочуться, що скоро і сина місцевого бізнесмена також «відмажуть», і що в Лящівці Олександра Гусакова після лікарні чекає «теплий прийом».
Селяни, на відміну від Олександра, в справедливість вже не вірять…
Журналісти ж нашого видання обіцяють ретельно слідкувати за справою, щоб ідеалізм Олександра Гусакова не спіткало чергове розчарування.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
