День пам’яті за загиблими випускниками та студентами НІІ фізичної культури, спорту та здоров’я відбувся Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького.
Напередодні Дня Збройних сил України тут відбулася зустріч із родинами полеглих захисників — традиція, що триває в університеті щороку від початку повномасштабного вторгнення.
Перший проректор Василь Мойсієнко назвав зібрання «великою родиною, об’єднаною пам’яттю». Він наголосив: ціна свободи для університету є болючою й надзвичайно високою. Якщо у 2014 році біля Стели Героїв ЧНУ було лише два портрети, то сьогодні на ній уже 49 імен студентів та випускників, які віддали життя за Україну. Дванадцятеро з них — вихованці ННІ фізичної культури, спорту та здоров’я.
- Це цвіт і сила української нації, які б могли зробити для країни дуже багато. Але вони змінили спортивну форму на військову, залишивши мрії про чемпіонські досягнення на час після Перемоги, — сказав Василь Мойсієнко. — Боротьба триває. І ми продовжуємо втрачати найкращих наших синів.
Директор НІІ Леонід Нечипоренко нагадав, що лише за останній рік інститут втратив п’ятьох хлопців.
- У кожного з них були свої плани, своє бачення життя та подальшої спортивної кар’єри, але коли прийшла війна, їх об’єднало бажання захистити країну від ворога. Ми висловлюємо вам вдячність, — звернувся він до присутніх батьків. — Але ніякими словами не можна замінити ваших дітей.
Студенти НІІ підготували відеокліп та розповіді про героїв, що навчались у його стінах. Всіх їх об’єднує одне — студенти, що героїчно загинули на фронті, просто хотіли жити, професійно розвиватись, кохати, одружуватись та народжувати дітей. Просто бути щасливими. Але війна все перекреслила. Вони стали героями навіки.
Батькам, які виховали справжніх чоловіків та патріотів, нинішні студенти написали Листи подяки та передали в руки під час заходу. Не всі з рідних мали можливість приїхати на День пам’яті до університету. Цим родинам Листи Подяки передадуть безпосередньо додому, пообіцявши не забути жодного імені.
Розповідаючи про історію Вадима Гармаша, вітчим загиблого Олексій Газаві не стримував сліз. Під час його виступу плакали всі присутні на заході.
Він поділився, що насправді Вадим Гармаш був людиною далекою від військових питань. Багато хто запам’ятав його як блискучого аніматора. Його досі пам’ятає багато черкаських дітей, яким він дарував свято. На фронті Вадим Гармаш отримав позивний «Коуч». У спорті герой проявив себе як чудовий легкоатлет, який долав надважкі дистанції, загартовуючи себе.
- Він не ховався. Я пропонував йому влаштування до школи, але він відмовився. На фронті він сказав: «Якщо я вже тут, то буду там, де найбільше потрібен», — згадує Олексій Газаві. — Через чотири дні боїв «на нулі» його не стало. Він загинув, звільняючи Добропілля. Вадим був героєм. Встиг установити український прапор на звільненій висоті. Зірки падають… а його зірка високо злетіла на небо і там залишилась.
Андрій — брат загиблого випускника ЧНУ Сергія Середінського, який не встиг закінчити навчання в університеті, згадав, що саме спонукало рідну людину піти на війну.
- Він відповів на моє питання щодо мотивації так: «Я хочу, щоб мій син Роман пішов до школи вже у мирній країні». Сергій завжди намагався вчиняти як справжній чоловік, — підкреслив Андрій.
Тетяна Балякіна
Фото: ЧНУ ім Б. Хмельницького
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
