Під час Другої світової війни вона бігала у погріб від фашистських бомб, нині – від рашиських.
Раїсі Прокопівні – 87. У Черкаси вона переїхала з Харкова із 67-річним сином Віктором. Каже, коли впали перші бомби, не вірилося. Потім з’явився страх. Більше боялася не за себе, а за сина, тому й вирішили евакуйовуватися.
У Гуманітарному центрі ЧМР родина вже вдруге. Нині прийшли за одягом, адже із собою взяли небагато речей. Вдячні за допомогу і за відчуття безпеки, яке з’явилося у нашому місті. От тільки страх нікуди не зник, адже їхній близький родич – на передовій.
«Я б на коліна впала перед нашим воїнством, – каже Раїса Прокопівна. Молюся не лише за свого зятя, а й за кожного українського захисника. Аби вони якнайшвидше поверталися з перемогою. Живими та неушкодженими».
За повідомленням Гуманітарного центру ЧМР
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
