Після п’яти років від першого прем’єрного показу Черкаський академічний театр ляльок відновив виставу для дорослих «Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі» за поезією відомого черкаського поета Олексія Юріна. Головна тема - любов, ревнощі, стосунки між чоловіком та жінкою. Вже відбулися перед прем’єрний показ та два повноцінних прем’єрних.
Виставу «Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі» вперше поставила режисерка Наталя Семенова ще п’ять років тому, а «осучаснив» її вже зараз режисер Володимир Радько.
Змінились деякі мізансцени та декорації. Саме дійство довелося пристосовувати до реалій роботи без світла та шукати нові креативні ідеї щодо цього. Власне, акторська та режисерська група підготували два варіанти - зі світлом та без нього. Відповідно - з загальною озвучкою та більш камерною, від переносної автономної колонки.
Замість ще одного героя було введено образ Кота. Він доволі органічно вписався у полотно вистави і фактично став господарем усього її простору. Милий такий Кіт-романтик, що вільно мандрує мізансценами та ще й чудово виконує пісні. Авторські пісні актора Олександра Швидкого, який втілив цей образ, чудово поєднались з поезіями Олексія Юріна і наповнили атмосферу вистави новими емоційними акцентами.
Вистава «Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі» є не лише експериментальною, але й унікальною. Адже в дії бере участь сам автор поезій, які наповнюють та органічно рухають її. А це в Олексія Юріна виходить не галасно декламаційно, а максимально мелодійно, і навіть дещо іронічно. Між іншим, тему кохання автор розкриває через власну філософію та тонкий чоловічий гумор. Це надає виставі шарму і змушує глядача уважно слідкувати за перебігом подій, що розгортаються, з’єднуватись душею з авторським задумом таким чином, щоб не помічати відсутності світла в театральній залі.
«Ми відновили цю виставу після п’яти років після першої прем’єри. Ми за нею, якщо чесно, сумували. Однак, всім відомо, що в одну річку двічі не зайдеш. Будь-яка вистава після відтворення грається інакше. А п’ять років - досить довгий період. Щось змінилося в самих акторах, у баченні режисера і навіть самого автора. Звичайно, це відображається на образі, який я, наприклад, втілюю на сцені», - розповіла актриса Черкаського академічного театру ляльок Марія Рєбякова.
Глядачі сприйняли виставу на одному подиху і не інакше, як ковток свіжого повітря.
«Важко сьогодні усім. Дехто говорить: «Які можуть бути вистави в такий час?». Якщо не протиставляти таким висловлюванням нашу мистецьку роботу, то буде біда. Така сама, як із світлом, або й гіршим чимось, що ми всі сьогодні мусимо долати. Головне, щоб не було такого, що нас зупинить. Ми робимо свою роботу для всіх з безмежною любов’ю. Театр лікує і вгамовувати все те, що нам всім сьогодні болить»,- стверджує режиссер Володимир Радько.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
