У Черкаському обласному онкологічному центрі провели першу в Україні офіційну зустріч донора та реципієнта після трансплантації кісткового мозку.
Трансплантація кісткового мозку є одним із найскладніших, але водночас найефективніших методів лікування онкогематологічних захворювань. Для багатьох пацієнтів це єдиний шанс на одужання. І цей шанс можливий завдяки людині, яка погоджується стати донором, часто — абсолютно незнайомій.
Програму трансплантації кісткового мозку в Черкаському обласному онкоцентрі розвивають із 2019 року. За цей час у закладі виконали 330 трансплантацій, із них 130 — алогенних та 74 — від неродинних донорів.
Як розповів директор Черкаського Центру онкології, гематології, трансплантації та паліативної допомоги Віктор Парамонов, саме у 2019 році заклад відстояв у профільних інстанціях і запровадив перший пілотний проєкт із розвитку трансплантації кісткового мозку. Це дало змогу сотням пацієнтів отримувати високоспеціалізовану допомогу в Україні, а не за кордоном.
Нині Черкаський онкоцентр є одним із ключових регіональних закладів у цьому напрямку та посідає друге місце серед профільних центрів країни.
Втім, за медичною статистикою стоять людські історії — місяці лікування, страх, очікування і надія. Саме тому зустріч донора і реципієнта має особливе значення.
За міжнародними правилами такі зустрічі можливі лише через певний час після трансплантації та за взаємною згодою сторін. До цього моменту донор і реципієнт залишаються анонімними.
Пацієнтка з Черкас Ольга Тарасюк та її донорка — уманчанка Галина Зарубенко — чекали на цю зустріч два роки. Обидві зізнаються: дуже хотіли познайомитися.
У 2023 році лікарі Черкаського онкоцентру діагностували в Ольги гостру мієлоїдну лейкемію. Жінка звернулася по допомогу після того, як помітила численні синці та кровоточивість ясен.
Галина Зарубенко за фахом хімік. Каже, рішення стати доноркою було усвідомленим і простим: якщо можеш допомогти — допомагай. Після початку повномасштабної війни це переконання лише зміцнилося.
Вона зареєструвалася в Українському реєстрі донорів кісткового мозку. Понад рік потому їй зателефонували — з’явилася сумісна пацієнтка. У листопаді 2023 року завдяки її стовбуровим клітинам розпочався шлях до одужання Ольги.
- Це не коштує багато, але може врятувати безцінні життя, - говорить жінка.
Втім, вона не відчуває себе героїнею після того, як подарувала шанс на життя Ользі.
Адже донором стала за покликанням серця. Зізнатися, що стати ним було не важко, хоча довелося пройти відповідне обстеження та здати купу аналізів.
Процедура донорства, за словами Галини, не була складною і нагадувала плазмоферез (очищення крові за допомогою спеціального апарата - ред.). Перед цим жінка проходила підготовку та отримувала препарати, які стимулюють вихід стовбурових клітин у кров.
Спочатку донорка і пацієнтка спілкувалися телефоном — розмова тривала понад годину. Зараз підтримують зв’язок у соцмережах і кажуть, що стали подругами.
Завідувач блоку трансплантації кісткового мозку Черкаського онкоцентру Богдан Скульський наголошує: донорство стовбурових клітин є безпечним. Підготовчий етап часто можна пройти амбулаторно, а сам забір клітин відбувається у спеціалізованому центрі.
За час роботи Реєстру в Черкаському онкоцентрі вже виконали сім трансплантацій від українських донорів. Кількість охочих долучитися до донорства зростає, і це, за словами лікарів, позитивна тенденція.
Потреба в донорах кісткового мозку в Україні залишається високою. Імовірність знайти сумісного донора — одна на кілька тисяч, а іноді й десятки тисяч людей. Тому розвиток національного реєстру та підтримка трансплантаційних програм є питанням життя для багатьох пацієнтів.
У Черкаському обласному онкоцентрі планують і надалі розширювати програми трансплантації, готувати нових фахівців, оновлювати обладнання та посилювати співпрацю з українськими й міжнародними партнерами.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
