У Черкасах набирає обертів конфлікт навколо Черкаського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Колектив закладу виступає проти звільнення двох знаних художниць — Наталії Ридванецької та Надії Нікіфорової, вважаючи це рішення безпідставним і шкідливим для творчого процесу. Ситуація викликала широкий резонанс серед митців, глядачів та громадськості. Вчора, 22 квітня, актори та небайдужі містяни зібралися у творчому пабі «Укриття», щоб висловити свою позицію та підтримати колег.
Колектив театру підготував номери під хештегом «Поверніть художниць», в яких через зрозумілі метафори розповів про своє ставлення до ситуації. Більшість представників колективу не припиняє боротись за скасування ганебного, на їхню думку, рішення та повернення художниць до творчої роботи.
Головний режисер Черкаського академічного музично-драматичного театру ім.Тараса Шевченка Станіслав Садаклієв поділився думкою, чому фактичне відсторонення професійних художниць «з ім’ям» стало каталізатором протистояння більшої частини творчого колективу театру проти свавілля керівництва, а саме в.о. художнього керівника Руслана Паскалова.
Садаклієв розповів, що вагомих аргументів щодо припинення роботи з художницями він від керівника не почув. Однак до його рішення про припинення контракту з художницями не має питань з юридичного боку. Але фактично він ніби прикривається цим. За словами головного режисера театру, Наталка Ридванецька відверто не боялась висловлювати свою думку щодо багатьох питань, які стосувались розвитку театру. І ця думка часто не співпадала з думкою керівника.
— Що стосується Надії Нікіфорової, то я чув аргументацію про те, що вона людина похилого віку. Хоча серед людей творчих спеціальностей, митців, художників по суті не може бути пенсіонерів у звичному розумінні. Вони продовжують плідно творити в будь-якому віці. У театрі багато людей так званого пенсійного віку. Директор у тому числі. Так що для мене особисто вік не є аргументом спроможності творити чудові речі, — поділився думкою Станіслав Садаклієв.
За його словами, якби існував чіткий план розвитку театру, зрозумілий та озвучений прозоро вектор подальших дій, то художній керівник, керуючись ним, бачив би — які саме люди мають це зробити.
Станіслав Садаклієв нагадав, що в театрі зараз залишився один художник. Вірніше, художник-сценограф Сергій Ридванецький.
— Художницями, які працювали над образами та створювали сценічні костюми були саме Надія Нікіфорова та Наталка Ридванецька. Планувалось здійснити постановку в моїй режисурі вистави «Одруження». Планувалась ще 4 місяці тому грантова вистава. Мені було запропоновано втілити цю виставу в життя в черкаському театрі. Я погодився, грантові гроші театр отримав. У квітні планувалось приступити до роботи над ще однією моєю постановкою разом з творчим тандемом Ридванецьких. Робочі варіанти макетів та ескізів костюмів ми директору показали ще в січні. Тобто, весь «візуал» вже був готовий. Була також домовленість, що після прем’єри вистави «Наталка Полтавка» ми приступимо працювати над виставою за Гоголем. Але рішення не подовжувати контракт з художницями завадило втіленню цього задуму. Якщо доведеться працювати з іншими художниками, то, відповідно, доведеться переробляти всю концепцію, всю сценографію, або взагалі шукати якийсь новий матеріал. Моя позиція щодо цієї нездорової ситуації однозначна: не подовжувати контракт з художницями — це помилка. Ми вели перемовини задля того, щоб це рішення було переглянуто. Але марно. Ми мали зустрічі як з керівником театру, так із керівництвом області. Нам було сказано, що найкраще рішення буде прийняте до 10 квітня. Але ця дата давно минула, а рішення так і не переглянуте. І контракт з художницями не продовжено, — каже Садаклієв.
За словами заслуженої художниці України Надії Нікіфорової, вона була дуже здивована, коли отримала спеціальний лист щодо непродовження контракту поштою.
— Я давно і дружно працюю з усіма — бутафорами, декораторами, монтувальниками сцени, з кравецьким цехом. Мене розуміють і ми легко та дійсно творчо працюємо. Але я була приголомшена, коли дізналась із листа про непродовження зі мною контракту. Я намагалась поговорити з керівником театру. У відповідь почула, що він хворіє, і як вийде на роботу ми в усьому розберемося. Я терпляче чекала на пояснення з 9 березня по 26 березня. При зустрічі я спитала відверто: за що мене фактично відсторонено від роботи? Відповідь була цікавою — мовляв, я вас не бачив на роботі два тижні. А як ми мали б бачитись? Зверталась до управління культури, бо сподівалась, що люди, які знайомі зі мною і моєю творчістю більше 30 років, мене зрозуміють. Мені надіслали трудову книжку також поштою. Це все насправді є схожим, на якесь знущання, — зазначила Надія Нікіфорова у відеозаписі, який було оприлюднено під час зустрічі на її підтримку.
За її словами, художниці досі не отримали чіткої відповіді, чому так сталося: чи це оптимізація, чи це скорочення посад, чи, банально, зведення рахунків.
— Я не отримала зауважень щодо моєї професійності. Я розцінюю це рішення керівництва театру як потребу усунути мене за активну позицію та відстоювання інтересів театру та його колективу. В театрі тепер все те обростає якимись речами, які унеможливлюють повноцінну діяльність театру, виникають емоційно нездорові ситуації. Ми так і не почули чіткої відповіді керівника театру — що ми робили і робимо, для чого, яка наша мета і якими мають бути кроки. І ще питання — хто наступний? Після нас. Чи вирішить ситуація з нами всі ті проблемні моменти, які назріли в театрі? Я вважаю, що найкращим виходом із ситуації стало б примирення за круглим столом. Щоб у такий спосіб усі опоненти керівника театру переконались, що він та людина, яка дійсно дбає про наш, український театр, — наголосила художниця.
Актор театру Олександр Гуменний припускає, що нинішня нездорова ситуація в театрі можливо є наслідком неоднозначного рішення конкурсної комісії, (підтримана свого часу обласною радою), які остаточно визначали — кому керувати театром.
— Я єдиний, кому тоді вдалося пробитися в приміщення, де власне відбувався конкурс, — пригадує актор. — Перша фраза пана Руслана Паскалова, адресована конкурсній комісії: «Дозвольте провести презентацію на російській мові». І комісія, яка складалася переважно з представників від влади, таку можливість надала. На той момент, до речі, у Паскалова не було навіть сертифікату, який би свідчив про знання людиною, що претендує на керівну посаду театру імені Шевченка, державної мови. Рішення суду стосувалось того, щоб скасувати рішення комісії щодо переможця конкурсу і недійсності рішення конкурсної комісії. Я пішов воювати, а коли був у військовому госпіталі, то дізнався, що пана Руслана Паскалова таки призначили в.о. директора театру та його художнім керівником. Був обурений рішенням обласної ради, яке реалізувалось попри рішення суду. Я не одну розмову провів з керівництвом ОВА та управлінням культури намагаючись пояснити, що таке театр. Що це не бізнес, а душа людей, які тут служать. Саме служать! І не за гроші! Не за якісь преференції. А саме тому, що вони готові віддати самих себе мистецтву.
Колектив театру продовжує гуртувати навколо ситуації в театрі Шевченка небайдужих містян.
Громадська активістка та мистецтвознавиця Наталя Вернидуб створила петицію з вимогою втрутитись і вирішити скандальну ситуацію з відстороненням від роботи художниць Наталії Ридванецької та Надії Нікіфорової. Петиція містить прохання до міської влади терміново звернутись до обласної ради та провести новий прозорий конкурс на посаду директора та художнього керівника Черкаського драматичного театру. Адже діючий керівник Руслан Паскалов за три роки на посаді театру так і не оволодів українською мовою.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
