У Черкасах люди місяцями живуть без електрики через голову садового кооперативу

Більше року двоє дорослих Микола і Надія та двоє дітей Діана і Саша мешкали у знеструмленому будинку. Оскільки інших джерел енергії немає, струм для них усе: і світло, і тепло, і купель, і прання, і гаряча їжа. Всього сім’ю позбавила керівник садового кооперативу. В іншому, «не кооперативному», житті вона — педагог. Про страждання родини Миколи Бабія «Черкаський край» у деталях ознайомив читачів у серпні минулого року. Що ж змінилося відтоді?

У колі «печерних людей» — поповнення

Наприкінці січня «печерних людей» тут побільшало. Ось що вони розповідають про халепу, в яку втрапили.

— 31 січня (у суботу) близько 5.45 ранку з невідомих для нас причин сталося відключення електроенергії в нашому садовому товаристві. Всі ділянки товариства залишилися без електрики. Під вечір світло з’явилося частково. У нас же немає електрики і по сьогодні, — описує події Світлана Очеретяна (власниця ділянки у садовому кооперативі), яка з сім’єю там проживає 10 років. — Ми сподівалися, що правління товариства вирішить проблему без нашої участі. Але не так сталось, як гадалось. У неділю вранці ті, хто не мав електрики, зібралися (на лінії близько 40 ділянок, десять-п’ятнадцять осіб проживають у товаристві постійно) і пішли на прийом до голови. Вона пояснила, що на ремонт потрібні кошти, а їх у товариства немає. «На вашій лінії поломка, то самі її і ремонтуйте», — сказала вона. Електрик повідомив, що на ремонт треба близько 20 тисяч гривень. Ми запропонували розподілити суму коштів між усіма електроспоживачами. В той же день ми зібрали близько 2 тисяч гривень. На ранок у понеділок товариство мало купити кабель, що перегорів. Мене визначили відповідальною за збір коштів на ремонт, оскільки голова збирати їх відмовилась. Електрика, який би працював у товаристві на посаді, немає. Його функції виконує знайомий голови. Щоб усе було по-чесному, запропонували зробити так: той електрик покаже, які матеріали треба придбати, ми разом із ним підемо і купимо, а він відремонтує. Квитанції та чеки показуємо людям. Але наступного ранку «вітер змінився».

Електрик забажав, щоб гроші віддали йому, а з нами йти і купувати відмовився. Так само відмовився і виконувати роботу. Заявив: «Кого хочете, того й наймайте». Ми знайшли підрядну бригаду. Але голова вперлась і навідріз відмовилась надати доступ до трансформаторної станції (її придбали за кошти членів товариства). І сама не ремонтує, хоча це її обов’язок, і нікого не допускає до ремонту. Так триває і дотепер. Ось через це досі немає світла. До речі, у п’ятьох сім’ях є діти, навіть одне немовля.

Не менш цікаву історію розповіла й Наталія Ковбаса:

— Живемо у товаристві з родиною 11-ий рік. У сім’ї двоє дітей — 11-ти і 5-ти років. Неприємності почалися з 2013 року. Майже місяць ми жили без світла: з 30 листопада по 26 грудня 2013 року. Причина одна — товариство поставило вимогу про винесення лічильника на фасад будинку. Мій чоловік кілька разів запитував у голови, скільки потрібно заплатити за винесення лічильника на фасад. Вона казала, що ніскільки. А за кілька тижнів після винесення і підключення лічильника у нас зникло світло. Голова потім дорікнула, що ми винні їй за винесення лічильника 600 гривень, бо ці кошти вона сплатила за нас із власної кишені. Із членської книжки садовода вона у нас на очах відірвала квитанцію за оплату трансформатора і заявила: «Бухгалтер зараз віддасть вам тисячу гривень, а ви беріть світло де хочете». Через місяць вона змінила гнів на милість, погодилась взяти в оплату за винесення лічильника 450 гривень, і світло у наш дім повернула. А тепер наша лінія вийшла з ладу, а голова сама не ремонтує, і нікому не дозволяє це зробити.

— У нашої голови товариства є своєрідна розвага — судитися. За електрику платимо справно. Коли сталася аварія, тричі ми приходили на прийом по суботах (у прийомні дні), і щоразу її на робочому місці не бачили. Останнього разу прийшло близько 15 членів товариства, але вона так і не з’явилась. Ось так і тягнеться ситуація з 31 січня. Кілька сімей за її вказівкою підключили до електрики з іншої лінії. Решта сидять без світла. Ми писали колективні заяви у міліцію і прокуратуру, але ніякого руху поки немає, — описав події Борис Бовшик, член товариства з 2012 року.

Рослідують як сире горить

За колективною заявою членів товариства до Придніпровського РВ УМВС України відкрито кримінальне провадження по факту шахрайських дій керівництва і заволодіння коштами товариства.

Члени товариства дуже сподіваються, що в рамках досудового розслідування проведуть фінансову перевірку і буде вивчено факти перешкоджання ремонту трансформаторної станції. Оскільки через це чимало родин майже два місяці змушені жити без світла. А серед них є й такі, які іншого житла не мають. Через дивну непоступливість керівника у «печерних» умовах виживає одинадцять дітей. Щодо цього, обурені люди подали відповідні звернення в службу опіки та прокуратуру.

Свою хату мають, а живуть у чужій

Ніяк не всміхнеться щастя й родині Бабія. «Військові дії» керівниці змусили родину з двома дітьми (менша з яких — чотирикласниця) покинути свій приватний садовий будинок на території товариства. Рішеннями судів родина підтвердила своє право власності. Але проживає в орендованому будинку. Бо це значно дешевше, ніж платити за пальне.

— Винаймати житло у наших умовах дешевше, ніж купувати пальне для генератора, і все одно сидіти, хоч і у своїй хаті, але в темряві, холоді, без води і побутових зручностей, — пояснив Микола Бабій.

Тож можна сказати, що голова кооперативу, створивши жахливі умови для проживання родини Бабія, таки досягла мети і вижила цих людей з кооперативу.
Не так давно в силу вступив закон, який дозволяє переоформлювати садові будинки на житло. І хоч закон є, але на заваді змінам міцно стоїть бюрократична система. Щоб переоформити будинок у житловий, збудований як садовий, родина пройшла не одне «зачароване коло».

— Міські чиновники не хочуть виконувати визначений державою механізм. Футболять громадян то в одну інстанцію, то в іншу, і так до безкінечності. Часто нас змушували звертатись по довідки в ті інстанції, пороги яких ми до цього вже оббивали, — поділилась думкою Надія.

За весь час вимушеного дворічного протистояння голова на примирення не пішла і продовжує війну з родиною, в тому числі й у судах. Позов щодо відключення родини від світла вона виграла — судді всіх рівнів прийшли до висновку, що світло, без якого будинок залишається без тепла, води і можливості зберігати та готувати їжу, мабуть, сім’ї не потрібне. Тепер родина в свою чергу звернулася до суду й намагається відновити електропостачання. Просять зобов’язати садове товариство та Черкаський міський РЕМ укласти з ними тристоронню угоду.

Розгляд цієї судової справи не завершено. Гальмує процес голова товариства. Вона не з’являється на судові засідання, останній раз, щоправда, прибула, але запевнила суддю, що вона не є представником товариства в суді.

Порада від Черкаського РЕМу

Вирішити проблему подачі струму до власної оселі родині без допомоги черкаського РЕМу неможливо. Законодавство допускає можливість укладення тристоронньої угоди між РЕМ, родиною і товариством. Без відповідного рішення суду голова товариства йти на це не хоче. Аналогічну позицію зайняв і черкаський РЕМ.
Кланятись начальству РЕМу родині доводиться не вперше. На одну з аудієнцій із керівництвом черкаського РЕМу родина запросила і журналіста «Черкаського краю». Пробиватись на цю зустріч журналісту довелося «з боями». Двері «високого» кабінету газетяру відкрив наряд міліції.

У присутності журналіста керівництво Черкаського РЕМу пообіцяло родині посприяти у вирішенні проблеми. Вихід із ситуації мали знайти на засіданні комісії інформаційно-консультаційного центру ПАТ «Черкасиобленерго». Участь у засіданні взяли представники згаданої комісії, заступник начальника енергонагляду, начальник НКРЄ в Черкаській області й керівник обленерго. Зі слів Миколи Бабія, на засіданні озвучили три варіанти. Перший (анекдотично-фантастичний) — родина може придбати сонячні батареї для освітлення, опалення і водопостачання будинку. Вартість апаратури затягне на суму, за яку можна придбати три таких будинки разом із земельними ділянками. Другий — щоб підключити будинок Миколи Бабія до мережі РЕМ, можна прокласти окрему лінію електропередач. Вартість хоч і скромніша, але для фінансових можливостей Бабія непідйомна. При цьому варіанті необхідно укладання тристоронньої угоди, проти якої виступає голова товариства. Третій варіант — це укладення тристоронньої угоди між РЕМ, товариством і Бабієм.

— Хоч ми з волі голови не є членами товариства, але все одно ми співвласники трансформаторної підстанції, оскільки разом із іншими членами товариства здавали на неї кошти. Сплатили 4 тисячі гривень. Але без судового рішення цей варіант неможливий, — пояснив Микола Бабій.

Офіційні висновки засідання комісії ІКЦ викладені у протоколі засідання за номером №2/2015. Їх чотири. Відповідно до них Бабій повинен відновити членство у товаристві (що неможливо при нинішній голові), укласти вже згадану тристоронню угоду (що без рішення суду теж неможливо), будівництво додаткових об’єктів електромереж (це не можна виконати без згоди товариства і потребує астрономічної для родини суми). А у випадку нехтування з боку товариства, Бабію радять… звернутись із позовом до суду. Словом, говорили, балакали, сіли — заплакали.

На даний час питання про укладення тристоронньої угоди і зобов’язання РЕМу розробити технічні умови перебуває на розгляді суду.

У товаристві зріє бунт

Тим часом протистояння між головою і невдоволеними членами товариства прямує до апогею. Голова та члени товариства по черзі закидають міліцію заявами на свою користь. Більш радикально настроєні члени товариства поширюють прокламації «Голову — геть. Вона наші гроші вкрала». Чим завершиться протистояння, не ясно. Але відомо, що скоро там мають відбутися вибори голови. Тож найяскравіші події попереду.

Не дає розслабитися ситуація у товаристві й правоохоронцям. Їх часто викликають у товариство то одні, то інші учасники протистояння. До того ж доводиться розслідувати кілька кримінальних проваджень, одним із фігурантів яких виступає скандальна голова.