Сьогодні, 12 квітня, — рік полону Юри.
Ми говорили з ним востаннє 12 квітня, після того нічого не знали про його долю, але збирали інформацію і по крупинках відтворювали те, що відбувалось у Маріуполі в ті дні. Ми не знали, чи це полон чи це фінал… І в цьому випадку, полон був для нас версією спасіння.
За цей рік він передавав про себе інформацію, як міг. Через якихось родичів абсолютно незнайомих людей, які через інших незнайомих людей нас знаходили і переказували:
«Короп живий, хто з ним — живі».
Переказував про себе звістку через звільнених побратимів.
«Я тримаюсь тут, і ви тримайтесь там».
Якби міг, то і поштовим голубом би передав.
Хоча може і це робив… влітку в кімнатку літньої кухні двічі залітала ластівка. Нізвідки.
Восени до мене в квартиру прилетів метелик на 9 поверх. І просто жив зі мною.
Психологи пояснюють, що найбільше людина в полоні хвилюється не за себе, а за своїх рідних. Ми ніяк йому це не передали поки, але сподіваємось, що він це знає, як і ми: ми тримаємось тут, а ти тримайся там.
За цей рік серед суцільного болю і мороку у нас в сім’ї з‘явились жарти, від яких дурно іншим людям. І не пояснити це нікому. І не треба пояснювати.
Юра не знає поки, що його рідні не здались. Що його мама дає коментарі журналістам CNN. І що його тато ходить на мітинги. А малий племінник, хоч може і не розуміє до кінця значення полону, але як найбільше своє бажання просить повернення дядька додому.
Цей рік полону, здається, триває десятки років. І кожен обмін це міцно стиснене серце. А кожне відео, як таке, що поширювали вчора вночі ро**яни — це його зупинка.
Попри все, ми готові триматися тут стільки, скільки буде треба. Така наразі в нас робота.
Лиш би отримати одного дня телефонний дзвінок з рідним голосом і кодовим словом «Яблунька».
Рік тому, 12 квітня, мені здавалось, що ми не переживемо. Але сьогодні я впевнена, що ми ще побачимось усі разом.
І нам буде що один одному розказати.
Лілія Короп, сестра черкаського захисника Маріуполя, допис на власній сторінці у Facebook
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пліснява в наших держструктурах нікуди не поділась, – Лілія Короп
