Нечасто дивлюсь ТБ-новини, але сьогодні мабуть був знак:потрапила на сюжет ранкового випуску Інтеру про те, як мобілізований 36-річний уродженець Черкащини помер від пневмоніі, тому що застудився на полігоні,а в "учебці" всім було начхати що бідоласі зле. 5 днів мучився-температурив, аж допоки не поклали до шпиталю (де на додачу зробили "не той" укол...). Коротше, вгробили чоловіка ні за що, ні про що.
В кадрі згорьована мати, розгублений син померлого Сергія. І - нахабне чувирло в формі (представник начальства частини) що коментує: Мовляв, а у нас таких [мобілізованих] тисячі, хто з температурою, хто з тиском, чого це ми повинні за кожним слідкувать...
І отепер сиджу й думаю: що треба мати у голові, щоб навіть подумати отак про людей, які довіряють краіні своє життя? Яким ідіотом треба буть, щоб отак сказати й на камеру, мільйонам украінців? Із глибин тхнуло оцим пізньо-совковим ("я вас у Афганістан не посилав!") та відрижкою "доблесті" маршала Жукова (який нічтоже сумняшеся поклав при штурмі Берліна 500 тисяч вояків зі словами "ниче, бабы новых нарожают").
Знаєте, а отакі послідовники совітського маршала в військових частинах, підривають нашу обороноздатність не менше за бойовиків ДНР-ЛНР з іхніми регулярними обстрілами.
А справжні боі за волю і честь Украіни точаться не лише на лініі фронту. Куди схиляться шальки терезів майбутнього, що нині коливаються між рабсько-совковим минулим та омріяно-гідним майбутнім - це залежатиме і від того, чи "винесуть" представника цієі військовоі частини з роботи уже найближчим часом.
Тетяна Єщенко, медіаексперт, публіцист, пост із особистої сторінки у Фейсбук.
