Він цікавиться передачею сигналів у клітині, дослідженням онкозахворювань і пошуком ефективних стратегій терапії. Але в останні роки більше займається організаційною діяльністю, оскільки очолив Раду молодих вчених Національної Академії Наук України. Олександр Скороход – кандидат біологічних наук, науковий співробітник відділу сигнальних систем клітини Інституту молекулярної біології та генетики – зараз переймається популяризацією науки, взаємодією науковців і державного апарату, а також законодавчими ініціативами, інформує Platforma.
Минулого року саме з його ініціативи вперше пройшов форум «Наука, бізнес, інновації», куди запрошували вчених і розробників представляти свої ідеї, технології та продукти перед бізнесом. Platfor.ma розпитала його про все це і про перспективи вітчизняної науки.
Про популяризацію науки
В Україні є величезна проблема з фінансуванням науки. І є проблема в Національній академії наук України. Структура, яка стільки часу проіснувала і має визначні досягнення, в плані менеджменту зараз показує себе на дуже низькому рівні ефективності. Але, незважаючи на це все, в українському суспільстві є досить висока довіра до науковців. В останні роки наука викликає великий інтерес і резонанс, проводяться наукові події – і не лише у столиці. В медіапросторі побільшало матеріалів із наукового знання, тоді як до 2013 року існували лише якісь непомітні локальні ініціативи.
Відтак уже традиційно восени та навесні проходять Дні науки. З минулого року ми почали думати про монетизацію проекту, залучаючи кошти у партнерів і ґранти. Надіятися на допомогу НАН України поки немає сенсу, оскільки цього року в бюджеті установи закладено на 700 млн грн менше від мінімуму, який потрібен, щоб утримувати наявну кількість співробітників і заплатити за комунальні послуги. Більше того, з травня цього року заробітну платню науковцям було підвищено на 6%, але парадокс – коштів на це підвищення ні копійки з бюджету не виділили! Це або великий непрофесіоналізм або цілком свідоме знищення науки. В будь-якому випадку, ошукуючи свою інтелектуальну еліту, держава ошукує себе.
Про перетворення наукових досягнень у бізнес
Сьогодні держава не готова в щось вкладати, окрім військового сектору. Кошти навпаки максимально забираються із науки та інших галузей на «оборонку». Хоча було б добре, якби ті розробки науковців, які є в оборонному секторі, фінансувались, але з цим теж є великі проблеми. Наприклад, класична схема: приїздить військова комісія до інституту, їй показують дослідний зразок. Військові одразу роблять замовлення: «п’ять тисяч таких штук через місяць». В інституті просять придбати відповідне обладнання, і через місяць готові зробити відповідні зразки, але комісії так не підходить. Зрозуміло, що інститут – це не завод. І держава має розуміти, що для виконання замовлення потрібні мінімальні умови, щоб якось налагодити виробництво з нуля.
У нас є низка інститутів, які можуть запропонувати багато корисних речей – від нових броньованих матеріалів до швидкісних двигунів. Але держава часто йде легшим шляхом – купує в іноземних виробників, адже так можна й кошти «відмити». Показовою наприклад, була, а, можливо, і є ситуаціє з розробкою гідрогелевих пов’язок в Інституті фізики. Така пов’язка містить антибіотик чи захисний шар і пришвидшує регенерацію шкіри, допомагає при опіках, запаленнях, зараженнях. І коштує в рази дешевше, ніж якщо купувати її, наприклад, в Польщі. Станом на минулий рік і на початок цього року розробка нікому не була цікавою, хоча на багатьох конкурсах її презентували, рекламували, та й з економічної точки зору все гаразд. І якщо не з допомогою держави, то з допомогою бізнесу її варто реалізувати.
“Зараз велике завдання, що стоїть перед українською наукою, – залучати кошти бізнесу, інвестиції у наші розробки. Але як бізнесу дізнатися про нові розробки наших вчених?”
Задля популяризації таких ідей і проектів минулого року ентузіастами Ради молодих вчених ми започаткували форум «Наука, бізнес, інновації», куди запрошували розробників представляти свої ідеї, технології, продукти. Оголосили конкурс, у якому взяли участь понад 40 проектів – і не тільки від установ НАН України, а й з університетів та від індивідуальних винахідників. Було три переможці. Один із цих проектів – технологія виробництва речовини «шиконін», що може бути застосована для виробництва лікарських засобів в основному протизапальної, антимікробної, протиопікової, ранозагоювальної дії; інгредієнтом в складі низки парфюмерно-косметичних виробів (наприклад, як протизапальний барвник у складі помади); інгредієнтом у складі харчових продуктів (наприклад, як барвник-антиоксидант), у косметологічній промисловості. Після форуму ця розробка знайшла інвестора.
Коли докладно вивчаєш питання, розумієш, наскільки багато ідей і проектів можуть запропонувати наші вчені. Наприклад, на форумі презентували розробку з діагностики раку нирок, що займає 8% від загальної кількості захворювань на рак. Він дуже складно протікає і дає невисокий відсоток виживання, тому напрацювання наших вчених важливі не лише для України, а й світу. Проте медична і фармакологічна галузі зазвичай залишаються байдужими до цього. По-перше, тому що запровадження ліків потребує великих інвестицій. По-друге, тривалий проміжок часу на тестування. Тому зазвичай купують за кордоном, можливо, не таке ефективне, але дешевше і швидше. Люди не хочуть чекати десятиріччями, вони хочуть мати прибуток зараз – нехай і не такий великий. Закордонні компанії проводять моніторинг, вишукують патенти, розробки, вони працюють на довготривалу перспективу, а ми – на короткотривалу.
Радує, що іншим переможцям також надходили пропозиції, але поки говорити про якісь результати рано – надто мало часу минуло. Ми плануємо продовжувати цей форум, виводити його на більший масштаб і регулярно сповіщати про розроблення і винаходи у науковому середовищі.
Про законодавство
У січні прийняли Закон «Про наукову та науково-технічну діяльність», і на нього я і мої колеги покладають чимало надій. Згідно нового закону, має бути створений новий дорадчий орган при Кабінеті міністрів – Національна рада з питань науки і технологій, яка зможе фахово радити щодо стратегії розвитку науки у державі і створювати сприятливе законодавче поле для науковців.
Але науковці мають підключатися на багатьох етапах, тому що краще від них ніхто про їхні проблеми не знає. Наприклад, щоб оформити відрядження за кошт приймаючої сторони чи за власний кошт – це без проблем. Якщо ж за державні гроші, то вчений має отримати дозвіл ледь не за підписом віце-прем’єра. Тож, у нашому інституті десь 95% науковців їздять у відрядження коштом приймаючої сторони.
Також наукові установи не можуть відкривати підприємства для продукування якихось дослідних зразків. Або згідно з чинними нормативними документами, які стосуються наукової діяльності, у нас під час розмитнення реактивів, хімічних зразків, обладнання ціна зростає в рази, і значно перевищує вартість продукції на Заході. І це при нашому фінансуванні науки й при наявності всіх потрібних документів у науковців.
Мало того, що стипендія чи зарплата молодшого наукового співробітника складає мізерні 2500 грн, то ми ще й маємо шукати кошти на реактиви, бо їх зовсім не виділяють. А це все – час. У мене був випадок, коли ми півроку чекали на реактиви, а за цей час таке ж саме дослідження могли зробити і конкуренти, надрукувати статті. Це дуже гальмує нашу науку.
Щодо купівлі обладнання, то постановою Кабінету міністрів було накладені досить цікаві обмеження ще в 2014 році – на суму до 2000 грн. Це смішно, адже банальний маленький мікроскоп буде коштувати десятки тисяч гривень. Людям доводилося шукати вихід, розписувати по комплектуючим. Це нонсенс.
Чимало таких речей, які заважають науковцям працювати, ми вишукуємо і пишемо в міністерства, Кабінет міністрів, до Верховної ради. Тому є надія, що коли дорадчий орган запрацює, то він значною мірою візьме на себе ці функції.
Так згідно з новим законом, буде створено Національний фонд досліджень, через який на конкурсних засадах можна буде підтримувати як фундаментальні, і прикладні дослідження. Важливо, щоб це була повністю нова структура, у якій експертизу конкурсних проектів здійснюватимуть в тому числі іноземні експерти та буде прозорість розподілу коштів.
Про вивчення сигнальних шляхів у клітині
Наш відділ займається вивченням сигнальних шляхів у клітині. Наприклад, якщо на поверхню клітини чимось капнути, то за допомогою рецепторів через сигнальні мережі білків цей сигнал передається до ядра. Ми вивчаємо одину із таких мереж – PI3K-mTOR. Велика фундаментальна проблема і цікавість у тому, що не всі компоненти цього сигнального шляху досліджені і не всі функції кожного із компонентів відомі. От наша група була сфокусована на таких двох ключових компонентах цього сигнального шляху – кіназа mTOR і кіназа рибосомного білка S6. Власне, у своїй роботі я досліджував білок-адаптор TDRD7 (своєрідна платформа, на яку можуть сідати інші білки, в тому числі і S6 кіназа), і охарактеризував його взаємодію з S6-кіназою, показав, що ця кіназа може фосфорилювати цей адаптор, відповідно – якимось чином впливаючи на конформацію чи активність білка.
Ми проводили експеримент на клітиних лініях печінки (НЕР G2) і ембріональних клітинах нирок людини (НЕК293). Але інші клітини можуть показати зовсім інші результати. Клітинні лінії – це генетично однорідні популяції клітин, що ростуть у постійних умовах довколишнього середовища. Це можуть бути штами нормальних клітин людини, тварин, рослин або тканин злоякісних пухлин. Вчені використовують їх із кількох причин. Зручність роботи, низькі витрати, порівняно з дослідами на тваринах чи людині, та й тварин шкода… А взагалі, щоб стверджувати на 95-99%, молекулярний біолог має провести дуже великий масив досліджень, по-перше, в пробірці з очищеними препаратами білків, потім – на клітинних лініях, а далі вже переходити на тварин.
Існують різні методи візуалізації білків. Один з найбільш наочних – за допомогою мікроскопу, позначивши їх антитілами різного кольору. У нас в лабораторії один із напрямків досліджень – це створення антитіл, що актуально особливо до якихось нововідкритих чи малодосліджених білків. Процедура створення антитіл досить складна та тривала у часі. І не факт, що з першого разу все вийде і у тварини, яку імунізували потрібним для отримання антитіл антигеном, антитіла будуть потрібної специфічності.
Звісно, існує і небезпека, що процес імунізації піддослідних тварин може не дати результату взагалі. Тож процедура отримання антитіл – складна, але в той же час може бути комерційно вигідною, антитіла до нових білків охоче купують на біотехнологічному ринку. Зрозуміло, що це все у масштабах великого дослідного центру, а не маленької лабораторії. У Китаї, наприклад, ти можеш замовити антитіла, в них є цілі інститути, які на цьому спеціалізуються і здатні все зробити у короткі терміни.
Про найважливіші відкриття у молекулярній біології
Молекулярна біологія зараз є галуззю, яка чи не найбільш динамічно розвивається. Нобелівські премії за останні 10-20 років так чи інакше пов’язані з дослідженнями явищ, які відбуваються на молекулярному рівні – тобто на рівні навіть не самої клітини, а її структурних елементів.
Наприклад, десять років тому, у 2006, Нобелівську премію отримали Ендрю Фаєр і Крейг Мелло за відкриття явища РНК-інтерференції – пригнічення експресії генів (тобто синтезу з них РНК) специфічними дволанцюговими молекулами РНК. Саме це явище у природі слугує клітинам для захисту від РНК-вмісних вірусів (найвідоміші – вірус грипу, поліомієліту, кір). У лабораторіях вчені широко використовують явище РНК-інтерференції для пригнічення роботи генів, функції яких їх цікавлять. Це дає змогу дізнатися чимало нового як про сам цільовий ген, так і про певні фізіологічні процеси у яких залучено білок, що продукується з цього гену.
У 2009 році найпрестижнішу премію у галузі фізіології та медицини присудили аж трьом вченим: Елізабет Блекберн, Керол Грейдер та Джеку Шостаку за відкриття механізму захисту хромосом теломерами (структурами, що перебувають на кінцях хромосом) та ферментом теломеразою. Саме ці механізми регулюють тривалість життя окремо взятої клітини та багатоклітинного організму в цілому. Розуміння їх дозволяє не лише актуалізувати вже на молекулярному рівні питання продовження життя для людини, а й спробувати знайти методи боротьби із онкологічними клітинами, у яких ці механізми працюють так, що ракова клітина стає фактично безсмертною і може ділитися нескінченно довго.
За нещодавно відкриту технологію CRISPR-Cas, що дозволяє цілеспрямовано редагувати нуклеотидні послідовності геномів, поки Нобелівської премії не дали, але цілком можуть дати найближчі кілька років. Це один із найбільш перспективних напрямків сучасної генної інженерії. Раніше науковці, коли вводили ген у ядро клітини, не знали, куди саме відповідний ген потрапить, в яке оточення. Відповідно, ніколи не можна було спрогнозувати, як він спрацює, чи так як потрібно чи ні. Технологія CRISPR-Cas дозволяє цілеспрямовано вносити зміни в геном безпосередньо туди, куди потрібно. Вчені широко використовують підходи, засновані на системах CRISPR-Cas; можливо, в майбутньому ці підходи будуть застосовувати в медицині для лікування спадкових захворювань.
Про Раду молодих вчених: з чого все починалось
З 2012 року молоді науковці почали тісніше між собою спілкуватися, оскільки саме тоді Міністерство освіти і науки випустило наказ №1112 про вимогу – п’ять наукових статей для захисту дисертації (до цього було потрібно опублікувати три). Зробити таку кількість публікацій усього за три роки аспіантури для природничників, на відміну від гуманітаріїв, – малореально, тому ми почали писати звернення до Міністерства освіти і науки та відстоювали свою позицію. А вже 2013 року молодь НАН України із різних інститутів стояла на Майдані, створивши наукове містечко. Це було дієво, тому одразу після Майдану ми продовжували об’єднуватися у вирішенні спільних проблем, створивши Ради молодих вчених при кожному відділенні НАН України, а в кінці 2014 року – Раду молодих вчених НАН України. Так легше долучатися до спільних проектів – візьмімо, наприклад, науково-популяризаційний проект «Дні науки», започаткований в Інституті фізіології у листопаді 2013 року, який потім підхопили інші колеги. Тож, на Днях науки в листопаді 2015 року ми мали більше 20 установ-учасниць у Києві, Харкові, Львові та Дніпропетровську.
Нещодавно на загальних зборах Ради я говорив: якщо ми бачимо, що українській науці зараз потрібна популяризація, нам не обов’язково йти бюрократичним шляхом, та чекати вказівок від керівництва академії, просити гроші, – беремо і робимо те, що вважаємо за пріорітетне й важливе. Ресурси під хорошу ідею завжди можна знайти.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
