Скандальний ставок на Черкащині не можуть поділити ініціативна група селян та орендар

29 вересня 2016, 16:01

5db27dbd18023ee697bf2268f2ae2caf_XL

Між Золотоніською райдержадміністрацією та ТОВ «М.С. Золотоніська механізація» 10 жовтня 2006 року був підписаний договір оренди земельної ділянки площею 0,8 гектара для рибогосподарських потреб товариства. Ділянка розташована в адміністративних межах Деньгівської сільської ради за межами населеного пункту села Хвилево-Сорочин. Договір строком на 10 років, тобто термін оренди спливає на початку жовтня 2016 року, пише Черкаський край.

Усе робили за договором

Зацікавлене в переукладенні договору товариство звернулося до Золотоніської РДА як до орендодавця за довідкою, чи дотримувалось воно умов договору.

Як стверджують представники фірми-орендаря, протягом десяти років оренди товариство дотримувалось усіх умов договору: орендну плату давали вчасно та наперед, жодних порушень земельного, екологічного та інших законодавств не було, про що свідчать перевірки відповідних служб. ТОВ «М.С. Золотоніська механізація» допомагала сільській раді, згідно з соціальною угодою, в утриманні ґрунтових доріг і в ліквідації та упорядкуванні стихійних сміттєзвалищ у Хвилево-Сорочині. Щодо риболовлі, то адміністрація товариства постійно дозволяла безплатно ловити рибу жителям села. Хоч вони неодноразово порушували правила перебування біля водойми (були в нетверезому стані, залишали після себе сміття, про що є фотодокази). «Ініціативна група жителів» перешкоджала діяльності товариства: були пошкодження майна, нецензурна лайка й погрози побиття. Голова села підтримувала претензії селян.

Після виготовлення товариством паспорта водного об’єкта були розроблені правила спортивного та любительського рибальства для жителів Хвилево-Сорочина й погоджені з сільським головою Деньгів (Хвильово-Сорочин підпорядкований Деньгівській сільській раді) Ларисою Головань та посадовцями Золотоніської РДА. Згідно з правилами, надано місце для безплатної риболовлі.

«Ми ж викопали цей ставок…»

Товариство викопало ставок, зарибнило його, а тепер, коли підходить строк переукладання договору, дехто створює для цього перешкоди, ніби хоче «відтиснути» орендаря, що схоже на рейдерське захоплення об’єкта. Листа такого змісту з проханням захистити права працівників та пенсіонерів товариства, яких набереться до сотні осіб, у вересні направили голові облдержадміністрації Юрію Ткаченку та начальнику департаменту агропромислового розвитку Ігорю Колодці.

Хто й чому проти орендарів?

Ще в квітні на ім’я голови Золотоніської РДА й районної ради, начальникам управління Держгеокадастру та Держзем­агентства надійшов лист із Хвилево-Сорочина, під яким 172 підписи — більш ніж половини жителів села:

«Звертаємося до вас з проханням допомогти у вирішенні важливого для нашого села питання. У 2016 році закінчується дія договору оренди земельної ділянки, на якій викопаний ставок, що розташований за межами села. Крім того, що з ставка роками та тоннами вивозився пісок, користі від оренди ділянки селянам немає ніякої. Обіцянки допомагати в благоустрої села чи дозволити рибалити хоча б певний день безкоштовно не виконані. У проханні місцевих жителів узяти незначну кількість піску для господарських потреб було відмовлено. Не було приведено в належний стан під’їзд та виїзд до ставка, що не дає можливості у випадку пожежі взяти воду з водойми навіть пожежному автомобілю. У зв’язку з тим, що ТОВ «М.С. Золотоніська механізація» постійно збагачувалась за рахунок оренди земельної ділянки, а жителі села від цього не мали ніякої користі, між товариством та жителями села виникають постійні конфлікти. А тому ми вимагаємо не продовжувати договір оренди земельної ділянки й не залишати наше питання без розгляду. Та й взагалі жителі села заперечують проти надання в оренду даної земельної ділянки (ставка). Інакше ми змушені будемо шукати інших шляхів вирішення проблеми. У разі невиконання нашої вимоги, ми змушені будемо звертатись в Міністерство екології України».

Позиція влади

У Золотоніській районній раді та райдержадміністрації стверджують, що не можуть бути третейським суддею в цій ситуації, де кожна зі сторін — на протилежних позиціях. Бо за десять років змінились законодавчі умови й райдержадміністрація тепер — не орендодавець. Хоча звернення хвилівчан вони зареєстрували й вивчали проте спрацювали всього лиш як ретранслятор ситуації, направивши листа в головне управління Держгеокадастру.

Звідти прийшла відповідь, що із 01.07.2013 р. набрав чинності Закон України «Про аквакультуру», прикінцевими положеннями якого внесено зміни до статті 51 Водного кодексу України, яку викладено у новій редакції (нею передбачено, що водні об’єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі з земельною ділянкою).

Орендарі хвилівського ставка оформили паспорт на 0,5 гектара водного плеса. Отже, в такому випадку ними займається департамент агропромислового розвитку та профільна комісія облдержадміністрації. На співбесіді у заступника голови ОДА Віталія Коваля вже побували делегації обох сторін. Тепер чекають остаточного вердикту та ще перевірки екологічної інспекції.

Якщо громада хоче ставок...

Ставок розміром у півгектара — малий, а клопотів із ним виявилося багато. Дехто розповідає, що він подекуди до 12 метрів, але це спростовує начальник «М.С. Золотоніської механізації» Олександр Забудський: в найглибших місцях — 4,2 метра (робили спеціально дослідження дна), тому використовувати для купання не зовсім безпечно. У переносному значенні — на цьому ставку є свої підводні течії та айсберги. З чим погодилися й керівники району Валерій Саранча та Олександр Лісовий. Олександр Анатолійович зокрема зазначив, що і в Хвильово-Сорочиному, і в Деньгах є підходящі замулені й запущені місцини, де можна було б спорудити пристойний ставок для громади, якщо вона хоче мати свій ставок. Для Деньгівської сільради, найбагатшої за надходженнями до її бюджету, на думку посадовця, це було б цілком посильно.

«Замулені» права громади

У великому списку підписантів листа з вимогою не продовжувати строків оренди натрапила на прізвище знайомого депутата й поцікавилась його думкою неофіційно, «не для преси». Він стверджував, що ніякого листа не підписував і що ставок йому за межами села «ні знобить, ні гріє». Що наштовхувало на думку, що якась частина підписантів і є ініціативною групою, більшою мірою зацікавленою долею ставка.

Голова села Лариса Головань дещо згладила категоричність позиції сільчан, визнавши, що були часи, коли «М.С.Золотоніська механізація» селу допомагала по-спонсорськи: підсипала обочини, допомагала боротись із смітниками та й для безкоштовної риболовлі місце відвела, хоч кращі дісталися-таки для платної. Та й не хто інший, як вони, орендарі, цей ставок викопали, використовують для відпочинку своїх людей.

— Але я проти громади не піду, підтримую їхню думку не віддавати ділянку в оренду нікому, — каже Лариса Борисівна. — 1500 гривень орендної плати на рік — невеликі гроші. Але ділянка за межами села — то нас можуть і не почути. Але хвилівчани — люди настирливі й енергійні, не заспокояться, поки свого не досягнуть. А щодо бажань мати ставок у Деньгах — для цього треба почистити річку Самозванку, що теж за межами села. Якби влада відновила нам це право (дискусія щодо передачі територіальним громадам ряду прав щодо державних земель за межами населених пунктів точиться вже не перший рік як у законодавчих органах, так і в селах. — Ред.) — тоді й село могло б за це взятися. А за нинішніми законами це буде розцінено як нецільове використання коштів.

Чи знайдуть шлях до компромісу?

«М.С. Золотоніська механізація» — та організація, що якраз і споруджує ставки, мости. Багато різних об’єктів спорудила, поки майже три десятиліття її очолював і не дав розвалитися Михайло Забудський; тепер справу батька продовжує син Олександр Забудський. Якщо комусь муляє очі пісок (його не раз відпускали на засадах благодійності, зокрема й під час затяжної сніжної позаторішньої зими, коли для посипання доріг на прохання районної влади звідси вивезли його 2 тисячі кубометрів), то недавно так само муляли очі кілька гектарів чагарників на околиці міста, де під горою базується будівельна організація. Будівельники розкорчували чагарники й посадили там гектар саду й гектар сосни, які тепер здаля ваблять зір.

Як бачимо, обидві сторони поки стоять на своєму, як кажуть, по різних берегах. Село — забрати ставок, ТОВ — зберегти його за собою, інакше, кажуть, їхній колектив не зрозуміє, чому його облаштовували й… віддали. Налаштовані навіть позиватися до суду.

Хоч сторони могли б бути і в одній упряжці, якби прислухалися одна до одної, пішли на поступки, узгодили умови користування ставком та порядкували у злагоді.

Поділитись

Коментарі

Вгору