Уманчани Сергій Кравець, Богдан Танчук, Віталій Каракай, Антон Штукін, Олександр Чепурко і його дружина Юлія Масловська (Чепурко) нині перебувають у ворожому полоні, разом із 2,5 тисячами українських бійців, які боронили Маріуполь і «Азовсталь». Українські військові здались у полон відповідно до наказу командування та мали бути обміняні, пише Умань News.
До полонених не допускають представників міжнародних гуманітарних організацій. Натомість росіяни готують показові «судові процеси», а 29 липня знищили барак з полоненими «Азовцями» в оленівській колонії.
Серед тих, хто із завмерлим серцем вичитував списки загиблих, уманчанка Світлана Чепурко. В полоні перебуває її син Олександр зі своєю дружиною Юлею.
13 серпня Олександру виповнився 31 рік, каже. Чоловік навчався на агронома в Уманському НУС. Працював в Умані в магазині електротоварів. Звідти й пішов у 2014 році спочатку на Майдан, а потім в «Азов».
Нікому нічого не казав, дозволу не питався, пригадує мама, просто повідомив, що йде захищати Україну.
Світлана пригадує, що у 2014 році було дуже важко спорядити сина. Самі закупляли все: і одяг і спорядження, крім хіба що зброї. В родині було сутужно з грошима, і коли мама попросила допомогти колишнього Сашиного керівника, той запропонував "викупити" юнака з військкомату.
Олександр залишився в Маріуполі й пройшов весь бойовий шлях з "Азовом" – окремим загоном спеціального призначення "Азов".
Про Юлю розповіла її молодша сестра Вероніка.
"Юля з Гайсина, Вінницької області, їй 27 років, - каже сестра. - Після школи Юля вступила до УДПУ, закінчила навчання та стала вчителькою молодших класів і психологом. Ще, навчаючись у виші, вона в соціальних мережах познайомилася з Сашею. Подружилися, спілкувалися, зустрілися і вирішили бути разом. Тому по закінченню університету дівчина поїхала в Маріуполь до коханого. Винаймали житло, вона працювала в 55-й маріупольській школі вчителькою, Саша служив. У 2020 році Юля також вирішила піти служити. Пройшла медичний вишкіл і теж стала "Азовкою". Так і до коханого ближче і бачилися частіше".
Одружитися до війни вони не встигли. Коли почалося повномасштабне вторгнення дівчина була поряд з коханим весь час в нетрях «Азовсталі». Саме там і побралися.
"Коли вони були на «Азовсталі», Саша писав СМС раз у три дні. Писав коротко «У нас все добре». Я розуміла, що там не добре, але вони сигналізували, що вони живі і я була щаслива", - розповідає Світлана Чепурко.
Юлія також писала зрідка своїм рідним, пояснювала, що зв’язку практично немає. Щоб "зловити" мережу доводилося проходити через блокпости, заміновані місця. Тому писали не часто, але за домовленістю, батьки, хто отримав СМС, вже потім повідомляли всіх своїх по групі, що діти одізвалися. Так Світлана завжди повідомляла ще трьом родинам: Юліним, Сергія Кравця (з Умані) і ще одного Сашиного товариша Сосновського. Про те, що буде полон, Олександр також повідомив. І відразу попередив, щоб мама не піддавалася ні на жоден шантаж і не платила ніяких грошей за "викуп".
17 травня вони вийшли з «Азовсталі». Почався полон. Згодом Олександр Чепурко повідомив рідних, що перебуває в Оленівці.
Після трагедії в Оленівці Олександр прислав СМС: "Мама ми живі! Я, Юля і «Карлос». Відмаякуй усім. Про «Соса» нічого не знаю".
Загарбники на зв'язок не виходили. Десь через три тижні полону подзвонили, сказали що з Червоного Хреста. Повідомили, що син в полоні. Світлана хотіла уточнити де саме, але вони сказали, що нічого не знають.
Рідні полонених зізнаються, що вже втомилися від постійного перегляду новин. Сподіваються побачити позитивну звістку про долю військових. Інших людей просять також не забувати про них.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
