“Маркування Донбасу як особливої території не на користь нікому”, – Сергій Жадан про політику, релігію і війну

16 жовтня 2019, 20:00

"Релігія – це телефони, зроблені в Китаї,
це священники з простреленими паспортами.
Війна, мов сука, вигодовує щенят, яких їй підкидають,
назавжди роблячи їх сестрами та братами".

Саме такі рядки зачитував черкащанам відомий поет сучасності Сергій Жадан під час Третього книжкового фестивалю. І в кожному з віршів хтось знаходив щось своє. У цьому і є його унікальність. Порушуючи в своїй поезії злободенні і водночас філософські питання, він залишається не просто важливим для нашої культури автором, а і простим громадянином, людиною, українцем. Саме про релігію, війну та єдність автор розповів у ексклюзивному інтерв'ю "Про все".

Фото: Про все

"Один із апостолів відповідав за касу"

І у віршах Жадана, і в його піснях, які він виконує разом зі свої гуртом "Жадан і собаки", так чи інакше порушується тема релігії. Можна навіть сказати, що її у нього багато. Втім, сам Сергій каже - не любить говорити про свою релігійність. Визнає - до церкви ходить, має велику кількість знайомих священиків різних конфесій, але це не передбачає якоїсь церковності.

"Для мене ця тема і це середовище близьке вже багато років", - каже він.

Як людина, яка не раз була в зоні бойових дій на сході України, поет все ж не схильний стверджувати, що на війні атеїстів немає. Пояснює: насправді все дуже індивідуально, та і релігію з вірою плутати не слід, це різні речі.

"Звісно, ближче до лінії фронту можна побачити величезну кількість релігійних символів, там працюють багато капеланів. Але, знову ж таки, якщо говорити відверто, вони працюють все-таки більше як психологи. Навряд чи люди, які приходять до них на сповідь, дійсно усвідомлюють якесь сакральне значення таїнства сповіді, - говорить він - Хоча армія – вона дуже різна і там служать дуже різні люди. І повертаються з війни всі з дуже різним досвідом".

Відповідаючи на питання про те, чи є церква бізнесом, Жадан відповідає ствердно. Каже, що вона була бізнесом від самого початку. Навіть в Ісуса серед його апостолів був один, хто відповідав за касу.

"Існує стереотипне уявлення про те, що росіяни - духовна нація, яка схильна до релігійності. Ну там "російська душа" і все таке. Насправді ж є дослідження, яке показує, що росіяни в сенсі релігійності посідають не дуже високі позиції, в принципі так само як і ми, - говорить автор. - А найбільш церковною нацією виявились американці. Тому що там церква перебирає на себе функції не просто якогось місця для таїнств. Це такий собі психологічний і комунікаційний центр, який дозволяє соціалізуватися і бути частиною громади. А в нас церква більш світська, у нашому житті вона не займає аж так багато місця. Коли більшість із нас іде до церкви? На Різдво і на Великдень, святити паску. Тоді йдуть навіть ті, хто вважають себе атеїстами. Бо так прийнято. Тобто тут ідеться не про церковність, а скоріше про якісь суспільно закладені звичаї".

"Все має право на існування, крім канібалізму"

Не менш вічною за тему релігії є тема політики. Так от, у політиці його поки що чекати точно не варто, - говорить Жадан.

"Найближчим часом не чекайте. Пропозиції були, але мені це не цікаво", - говорить він.

Каже - не так давно виступав перед депутатами у книжковому клубі, який існує при парламенті. Розказував про культурні ініціативи в регіонах, про бібліотеки, виховання дітей. Але лишитись там бажання не виникло.

"У цієї культури майбутнє таке ж, як і у всієї нашої країни. Буде розвиватися країна - буде розвиватися і культура. Будуть покращуватися соціально-економічні показники - зростатимуть і культурні, - вважає поет. - Культура насправді страшенно залежна від економічної і соціальної складової. Там, де людина не змушена виживати, де у неї є надлишок вільного часу і якихось коштів, вона радо їх інвестуватиме у свій культурний розвиток, ходитиме в театри і на концерти. А там, де людина думає про те, як їй дитину прогодувати, я думаю, їй не до літератури і не до театру".

До того ж, каже він, громадяни готові бути культурними споживачами там, де є культурна пропозиція. А в нас вона, на превеликий жаль, є лише у великих містах. У маленьких містечках у нас немає ні кінотеатрів, ні книгарень, туди не приїздять письменники і музиканти, слабко поповнюються бібліотеки. А це все дуже важливо.

Жадана можна вважати, як він сам говорить, "рокером старої традиції". Що ж до "попси", яка насамперед представлена поп-музикою, то боротися з нею нема сенсу, - вважає він.

"Вона є всюди і боротися з нею, з моєї точки зору, нерозумно. Бо це вибір більшості. Проста мелодика і прості теми скоріше знайдуть для себе слухача, ніж якісь більш серйозні речі. Це не означає, що поп-музика не має права на існування. У цьому світі все має право на існування, крім канібалізму".

"Нам потрібна нормальна культурна політика"

Повернення окупованих Росією українських територій - це навряд чи питання культури, це питання до політиків і військових, - каже поет.

"А якщо говорити в принципі про важливість культурних ініціатив для Донбасу та і для інших регіонів, то, звісно, їх не можна недооцінювати, - каже він. - Безперечно, Україні потрібна нормальна культурна політика, яка існуватиме не лише у великих містах, а й по всій країні. Не меншою мірою це стосується і Закарпаття, де є свої проблеми, і півдня - Одещини, Херсонщини, Миколаївщини - де теж далеко не райдужна ситуація, та й будь-якого регіону загалом".

Це проблема всієї країни і зайвий раз у цьому плані якось виокремлювати Донбас немає особливої потреби, - вважає поет.

"Маркування Донбасу як якоїсь особливої території не йде на користь ні їм, ні нам усім, - говорить він. - Там такі самі українці як і ми. Так, всюди є своя специфіка, але зараз варто акцентувати увагу не на відмінностях, а на тому подібному, що в нас усіх є, на тому, що нас об'єднує".

Щодо Черкас Жадан висловився коротко: "Традиційно добре. Дуже люблю. Завжди хочеться повертатися".

Спілкувалася Оксана Швед

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись
Вгору