Щоб не базарувати й не створювати стихійні незручності, селяни все частіше підторговують під власними дворами. Все дуже скромно: стільчик чи ослінчик, на ньому – продукти. Овочі з городини, фрукти з саду, молоко і яйця з власної господи. «Продавці» – найчастіше люди похилого віку або з вадами здоров’я, які не мають наміру вести серйозний бізнес, а діляться тим, що вродило в них найкраще, інформує "Нова доба".
Часник, полуниця, абрикоси, сливи, яйця і молоко – найпоширеніші продукти, що надибали кореспонденти, вирушивши на пошуки свіжого домашнього харчу.
Микола Лукич – пенсіонер, раніше працював шофером. Городу у нього 25 сотих, з цього й має нині додатковий підзаробіток.
– Продаю все, що виросло на городі й деревах. Зараз найбільше – груші, сливи та кабачки. Люди зупиняються, беруть. Буває, що і не встигаю вибігти до машини.
З настанням кризи пані Світлана почала заробляти торгівлею біля двору. З чоловіком вони зараз безробітні, перебиваються доходом від хазяйства. Продають сир твердий і домашній, сметанку, молоко. Водночас для постійних клієнтів у продажу мають кролів. Із городу не продають нічого, бо не встигають.
– Така торгівля допомагає заробити на хліб та на сплату комунальних послуг. Не всіх, лише частину, але хоч так, – говорить пані Світлана. – Мені 52 роки, я дуже довго шукала роботу, а ніхто не хоче брати, бо вже вік. Тому й довелося зайнятися домашнім господарством. Не живемо, а виживаємо…
– Вродило достатньо, тож вирішили з людьми поділитися, – веде розмову пані Ольга, яка виставила на продаж часник: 50 гривень за кілограм.
Пані Ольга працює бухгалтером, каже, що особливо не торгує попід двором. Але якщо врожай на городі хороший і є зайве, то обов’язково ділиться з людьми. Все ж своє, натуральне і за помірною ціною. Але особливих сподівань на дохід від такого методу заробітку жінка не має.
Великі гарні сливи – по 30 гривень за кілограм. Пані Ларису чоловік просив закрутити сливи на зиму, однак часу немає і бажання, тому вона вирішила швиденько їх продати.
– Люди виносять, то й я винесла. Навесні полуницю продавала у такий спосіб. Іноді яйця продаю, – говорить продавчиня. – Так віддавна повелося, що зайве виросло, те й виставляю отак на ослінчик. А чому на ослінчик? Щоб не на землі.
85 років на власному рахунку має Ольга Іванівна. Уся зігнута, з ковінькою, та попри все намагається підзаробити хоч на хліб. Продає яйця домашні, городину й фрукти. Ціна – за згодою. Найбільше за день був заробіток у 250 гривень. Цих коштів якраз вистачило, щоб купити необхідні на той час ліки.
– Продаю мед і пшеницю. Оце добре вродили абрикоси, то і їх пропоную, – розповідає про продуктовий ряд свого імпровізованого прилавку Андрій Свиридович.
Гарний урожай малини цьогоріч у Григорія Івановича. Тому й продає чоловік ягоди. Один великий стаканчик коштує 10 гривень. Приторговувати змушує стан здоров’я, бо ж має інвалідність, як і дружина.
– Якщо за сьогодні вдасться продати 5 стаканчиків, то буде мені на 5 разів хліба купити, – пояснює Григорій Іванович. – До всього воно ж свіженьке, щойно зірване.
Тож не встояли «новодобівці» перед малиною – і купили й собі на пробу. Опитавши чималу кількість людей, ми зрозуміли, що така торгівля «під двором» приносить хоч і невеличкий, але дохід продавцю і приємність покупцю. Бо ж, їдучи селом, можна завжди прикупити собі смачного і домашнього харчу, без побоювання щодо його якості.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
