Етнологи говорять, що роми прийшли до нас з Індії та відразу відчули вороже до себе ставлення: через іншу зовнішність, культуру та релігію. За даними представників ромської громади, нині на території Черкаської області проживають від 5 до 7 тисяч ромів. Вони не раз стикалися з дискримінацією і з боку правоохоронців, і з боку роботодавців, проблемами з освітою та несприйняттям у суспільстві.
Журналісти "Про все" дізнавалися про причини упередженого ставлення, випадки дискримінації на Черкащині та приклади інтеграції ромів в українське суспільство.
За інформацією українських правозахисників, роми визнані вразливою верствою населення на міжнародному рівні. Ще у 2002 році стався перший масштабний погром в Одеській області. Почалося все з банальної сварки між молоддю, після якої все село напало на ромське поселення. Роми були змушені покинути свої домівки, все своє нажите майно та втікати. А у 2011-2012 рр в Києві, якраз перед "Євро-2012", люди масово спалювали ромські поселення й табори.
За словами Петра Бурлаченка, юриста, правозахисника, представника ГО “Центр права” за останні 4 роки знову почалися напади на представників ромських громад та на їхні табори.
- На Черкащині, слава Богу, ситуація не така критична, до масових вбивств не доходило. Хоча були гучні прецеденти і у місті Чигирин, і у Жашкові, і у Золотоноші, - говорить правозахисник.
Роми все ще залишаються найбільш вразливою та дискримінованою категорією населення в Україні
Упереджене ставлення до ромів поширене не лише серед звичайного населення. Дискримінація проявляється і з боку державної влади, і з боку органів місцевого самоврядування.
- Найгірше, що подібне ставлення проявляється і серед правоохоронних органів. У всіх особових кримінальних справах, які мені доводилося переглядати як адвокату, вказувалася національність порушника, чого в принципі робити не можна. Це формує негативне ставлення до конкретного народу і є прямою дискримінацією. Правоохоронці повинні приймати заяви від усіх громадян і дивитися лише на ситуацію, а не на національність, рід занять чи соціальний статус особи, - зазначає Петро Бурлаченко.
У відповідь на інформаційний запит наших журналістів, у поліції Черкащини повідомили, що вони не ведуть статистичної звітності звернень щодо дискримінації представників ромської національності. Натомість, за кожним постійним місцем проживання ромської громади закріплено дільничного офіцера для нагляду і попередження правопорушень з боку самих ромів.
Негативно на репутацію ромів в суспільстві впливає і часте наголошування на національності правопорушників у ЗМІ.
- Коли по Черкаській області ми провели моніторинг, то ми виявили велику кількість тем, сюжетів, статей, де вкрай негативно описували ромську громаду (“ром украв”, “ром обманув” і тому подібне). А якщо так часто вказувати національність, то у читачів, які особисто не знають ромів, само собою формується упереджене, негативне до них ставлення, - говорить пан Петро.
Володимир Бамбула, керівник Черкаської обласної громадської організації «Романі Рота», координатор Європейського центру з захисту прав ромів розповідає, що однією з постійних проблем для ромів є пошук роботи. Зазвичай, їм доводиться працювати фізично на пилорамах, будівництвах та подібних підробітках. Часто вони змушені залишати сім’ї та їхати на заробітки закордон.
- Наприклад, в Золотоноші офіційно не оформлений жоден ром. Та й на неофіційну роботу беруть неохоче, саме через національність. А якщо на роботі щось зникне, то ніхто навіть розбиратися не буде, всі відразу скажуть - ром вкрав, - говорить Володимир Бамбула.
Велика проблема і досі залишається з навчанням. Багато ромів не отримують навіть середню освіту. Вони просто не бачать сенсу навчатися, рано йдуть працювати аби допомогти батькам.
- Зараз наша основна мета - інтегрувати дітей у суспільство. Ми проводимо бесіди і з батьками, і з дітьми про те, що важливо ходити до школи, навчатися та отримувати освіту. Ми хочемо, щоб наші діти змогли реалізуватися в майбутньому, - зазначає очільник “Романі Рота”.
Трішки з історії
Роми - це населення, що походить із західної частини Індійського півострова. З яких причин вони почали кочувати і досі достеменно невідомо, а перші згадки про них датуються XIV століттям.
Андрій Темченко, етнолог, доцент кафедри історії України ЧНУ ім. Б. Хмельницького розповідає, що спочатку роми-кочівники осіли в районі Балкан, Греції та острова Крит. Проте після нападу Османської імперії їм довелося далі кочувати Європою: до Іспанії, Франції, південної Німеччини.
- Католицька церква з упередженням поставилася до чужинців. Тоді панувала інквізиція, яка переслідувала всіх, хто був не такий як ортодоксальні католики. Тому перші репресії проти представників ромської національності почалися ще в XV столітті, - розповідає пан Андрій.
В Україні ж перші згадки про ромів датуються приблизно XVI-XVII століттям. Спочатку вони жили на західній Україні, потім заселили і центральну.
- У ті часи роми займалися зброярством та славилися як хороші ковалі. Проте, у нашій країні до них теж доволі вороже поставилися. Хоч роми і переймали релігії народів, на території яких проживали, але все одно залишали в собі давні вірування індійців, зокрема зороастризм - культ вшанування вогню, якому вони поклоняються і досі. Для наших людей це було щось незвичне, - говорить етнолог.
Саме через поклоніння культу вогню ромам здавна приписували магічні властивості, а у фольклорі зображували як негативних персонажів, отожнювали з нечистою силою.
Що таке ромофобія та як з цим боротися?
Упереджене ставлення до представників ромської національності навіть отримало окрему назву – ромофобія. Це специфічний та особливий вияв ксенофобії, гостра форма соціальної антипатії щодо представників ромської народності.
Інна Лук’янець, психолог-практик, кандидат психологічних наук та доцент ЧНУ ім. Б. Хмельницького, говорить, що ксенофобія – це несприйняття, страх чогось чужого: культури, раси тощо. Це страх невідомого, який базується на тому, що це невідоме несе небезпеку, загрозу самій людині, її звичному життю та зоні комфорту.
- Ця фобія з’являється в суспільстві тоді, коли пропагується така державна політика , а громадяни в цьому живуть і вірять. Наприклад, за часів СРСР у нас була, так звана, «залізна завіса» стосовно США. Це формування ксенофобії на державному рівні, але часто причинами є звичайні дитячі страхи або травми. Наприклад, коли батьки залякують чужинцями, котрі можуть завдати шкоди. Навіть після того, як дитина дорослішає і починає все розуміти, із цим страхом вона нічого зробити вже не може, - говорить психологиня.
Анатолій Темченко зауважує, що люди завжди ставляться негативно до чужих через те, що вони “не такі як ми”, у них інша релігія, інші повадки, традиції, віра, звичаї та обряди.
- До ромів ставилися з пересторогою не тому, що вони роми, а тому, що вони чужі. Так само колись ставилися і до євреїв, і до татар, і до вірменів. Коли люди нічого не знають і не розуміють, ними легко керувати. Такі народи легко налаштувати один проти одного. Роз’єднати насправді просто, а от примирити - це вже набагато важче. Тому треба змінювати такі стосунки, говорити про це і проводити просвітницьку діяльність. А держава повинна формувати такі закони, які однаково діятимуть на всіх, - говорить етнолог.
За словами пана Анатолія, роми зараз активно асимілюються, влаштовуються на роботу та відкривають власний бізнес.
- Насправді, це дуже чуйний та романтичний народ, просто треба знати їх особливості і поважати культуру та історію, - зазначає Анатолій Темченко.
Інна Лук’янець говорить, що для того, аби уникнути ксенофобії потрібно самим батькам бути помірними у застереженнях дітям, не вдаватися до залякувань і жахливих картинок.
- Щодо державної політики, то вона також має бути об’єктивною і не проводитися у форматі інформаційної війни. Тоді суспільство буде адекватно сприймати інші культури і нації, - зазначає психологиня.
Що далі?
Очільник «Романі Рота» Володимир Бамбула розповідає, що сьогодні ромська община всіляко намагається боротися зі стереотипами, проводить національні свята та фестивалі, аби знайомити українців зі своєї культурою.
- Ми не відокремлюємося, а хочемо інтегруватися в українське суспільство, хочемо, щоб нас розуміли і поважали, адже ми такі ж люди як і всі. Також я вважаю, що в Україні повинні притягували до кримінальної відповідальності за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та дискримінацію за расовою приналежністю. Наразі ще не було жодного випадку, коли б за це дійсно когось покарали, - зазначає пан Володимир.
Правозахисник Петро Бурлаченко говорить, що зараз пишається своєю національністю, хоч у студентські часи навіть побоювався того, що ставлення до нього може змінитися, коли знайомі дізнаються, що він ром.
- Я пишаюся ще й тим, що наша ромська мова входить до одного з діалектів санскриту - найстарішої мови світу. Я пишаюся нашою культурою та історією, а своїм синам говорю те, що вони ніколи не повинні соромитися свого коріння. Саме за допомогою таких позитивних прикладів ми зможемо змінити ставлення до нас на краще, - каже Петро Бурлаченко.
Підготувала Інга Голик
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
