«Шлях до парламенту розпочався з розмови із нашим президентом Володимиром Зеленським. Після цієї розмови я зрозумів, що можу бути корисним не лише в своєму місті і громаді, а все таки, враховуючи досвід моєї роботи, можу бути корисним і в масштабах всієї країни». Саме так розпочався досвід великої політики для Віталія Войцехівського, екс-міського голови Золотоноші, що на Черкащині. Нині він - Народний депутат України й активно працює в комітеті органів державної влади і місцевого самоврядування та містобудування.
Про перипетії законотворчої діяльності, проблеми органів місцевого самоврядування, війну та волонтерство народний обранець розповів у свіжому інтерв’ю, торкнувшись і політичних, і економічних, і соціальних тем.
За словами Войцехівського, робота саме у згаданому вище комітеті - якраз те, що близьке йому за духом, саме цим він займався останні роки, будучи головою громади.
- Сьогодні ми працюємо над новим адміністративно-територіальним устроєм. Ми розуміємо, що після нашої перемоги доведеться працювати над цим напрямком, особливо на деокупованих територіях. Деякі населенні пункти ми, на жаль, не будемо відновлювати у найближчій час. Йдеться про такі населенні пункти як Бахмут, Попасна, Волноваха. І це тільки ті, що на слуху. А ще є села, шахтарські селища…
Війна рано чи пізно скінчиться, нашою перемогою, звісно. Як бути із майбутніми виборами до органів місцевого самоврядування? Ви та ваші колеги працюєте в цьому напрямку?
Так, звісно, наш комітет активно працює над питанням виборів. Після перемоги ми маємо проводити вибори, яких ще в нас не було, бо будемо мати деокуповані території зі своєю ситуацією та особливостями. До того ж, у нас є закордонний виборчий округ, а там сьогодні, як розумієте, людей дуже багато… Вони - громадяни України і мають реалізувати своє конституційне право проголосувати.
Окрема тема - на територіях, які не окуповані, нині чимало переміщених осіб, які теж мають реалізувати своє право. І треба всі ці нюанси врахувати. Сьогодні ми багато працюємо, вивчаємо виборчий досвід наших колег із Хорватії та Боснії. У питаннях адміністративно-територіального устрою працюємо з колегами із Польщі, Німеччини та балтійських країн.
Усі ми розуміємо, що роботи на деокупованих територіях та просто постраждалих від агресії – дуже багато. На роки вперед. Ви вивчаєте ситуацію?
Дійсно, я і мої колеги активно відвідують різноманітні міста: і з волонтерською місією, і просто для допомоги тамтешнім владцям у такий скрутний час. Днями, наприклад, побували у Нововоронцовці, що на Херсонщині. Край, де здавна проживали хазяйновиті і заможні люди. На жаль, нині ситуація змінилася: багато руйнувань і горя принесли окупанти. Після підриву ГЕС вода відступила тут майже на півкілометра. Може розпочатися екологічне лихо.
Тож із гуртом нардепів відвідали Нововоронцовську громаду, познайомилися з керівниками Бериславської та Каховської військових адміністрацій. Обговорили питання переміщених осіб, які сьогодні з Херсонщини переселені в інші регіони, потребу у допомозі для постраждалих. Окремо акцентували на змінах в законодавстві.
Окрім самого Херсону, завітали й до Кривого Рогу. Саме тут днями сталася чергова трагедія, коли російська ракета зруйнувала п’ятиповерхівку. Змішані почуття… Помітна робота ДСНС, місцевої влади. Багато чого зможуть виправити та відремонтувати, але, рани в душах людей, які проживають у місті, не зарубцюються вже ніколи... Зустрічі ж триватимуть й надалі, адже підтримка українцями один одного має бути постійною.
Якщо порівнювати роботу в парламенті та роботу в місцевому самоврядуванні, то що вам ближче?
Насправді я сумую за тими часами, коли був головою громади. Але й не скажу, що шкодую, що перейшов на цю роботу. У органі місцевого самоврядування ти бачиш проблеми локально, а коли ти в парламенті, то треба розуміти, що не Черкащиною єдиною. Ще є, наприклад Донеччина, яка окупована. І треба вже негайно думати, що там потрібно робити.
Розумієте, на рівні місцевого самоврядування - це просто щоденна робота для забезпечення життєдіяльності громад. А от уже в парламенті, на жаль, включається політика. Часом, чесно кажучи, дуже багато є демагогії, дуже багато популізму. І це шкодить ефективності роботи.
Але не секрет, що нагальні питання в місцевому самоврядування виникають не лише на фронтових та прифронтових територіях. У цьому плані ви якось працюєте?
Безумовно! Україна – цілісний і складний державний організм. І ні про кого забувати в жодному разі не слід. Ось, як приклад, провели якісний круглий стіл "Аналіз практики застосування законодавства щодо інституту старост". Для мене ця тема дуже важлива, адже староста нині – це посадова особа, яка працює без перебільшення цілодобово. Зібравши попередньо думки очільників сіл Черкащини, вважаю, що захід із колегами провели якісно. Далі, як-то кажуть, буде.
Ну тобто, судячи із Ваших слів, Ви, як людина з розумінням роботи місцевого самоврядування, відчуваєте, що можете привнести щось своє?
Я не скажу що я вундеркінд, який перебудує роботу парламенту. Основна частина парламентарів більш досвідчені, тому що вони на 2 роки більше працюють. Війна змусила нас переглянути свою роботу. Так, популізм є. Так, є демагогія, яку я згадував. Але в нас змінилися пріоритети. Сьогодні всі в парламенті, в тому числі і опозиція, розуміють, що в нас є одна мета – перемога.
Життєдіяльність держави не обмежується місцевим самоврядуванням. Особливо під час війни. Як у вас налагоджена співпраця із військовими, або внутрішньо переміщеними особами?
Оцінку, звісна річ, мають ставити люди, але зізнаюсь чесно – мені не соромно. Той шмат роботи, які постійно виконують представники нашої громадської організації «Команда Войцехівського» та ГО «ВПО України» - він заслуговує на увагу. Скільки сил та засобів за цей час вкладено у підтримку Захисників та цивільних українців, які постраждали від війни – перелічити складно. Із воїнами ми взагалі завжди в тісному діалозі – як очно, так і дистанційно. Коли виникають потреби, закриваються вони оперативно.
Щодо законотворчості в цьому питанні, теж намагаюсь ніколи не бути осторонь. Мене наприклад дуже переймають родини військових, що потрапили в полон або вважаються зниклими безвісти, переживають тяжкі психологічні випробування. Це складне випробування, адже перебування їх рідних людей невідоме, як і час та можливість їх повернення. Минулого тижня мав можливість особисто вислухати та поспілкуватися із такими сім'ями із Золотоніської громади. Зокрема, дискутували про зміни у законодавстві щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, вимоги подачі будь-якої інформації про безвісти зниклого та надання повної координації його родині.
Ще декілька років тому ми не навіть мали уявлення про Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти. Нині - це довірена особа українських сімей. У пріоритетах - зробити усе можливе, аби наші незламні Герої знайшлися та повернулися на рідну землю!
Також дуже тішить той факт, що ми з колегами таки ухвалили законопроєкт №9378, який передбачає збільшення тривалості щорічної відпустки для військовослужбовців. Тепер військові мають право на 40 днів відпустки на рік.
Щодо цивільного населення, то опікуючись такими постраждалим, ми щодня зіштовхуємося з багатьма їхніми проблемами та бачимо, що деякі з них потребують більш системного вирішення. Зокрема, мова йде про саме внесення відповідних змін до чинних законів та підзаконних нормативних актів, задля вирішення тих питань, які в нас виникають на державному рівні.
Якщо вже Ви згадали Золотоніську громаду, ви тричі обиралися міським головою Золотоноші, чи маєте ви зараз якийсь вплив на місто, або зв'язок із тими процесами, які там відбуваються?
Я не можу не мати зв'язок по тій причині, що я живу в Золотоноші, я не переїхав жити в Київ. Навіть коли відбуваються парламентські засідання, ввечері я їду додому в Золотоношу: я громадянин цього міста, я там живу. Чи впливаю я на це місто? Не можу сказати. Сьогодні у нас в Золотоніській міській громаді багато авторитетних людей. Ми живемо дружно і нема такого, що от сказав Войцехівський і все.
А кадрові рішення? Робота місцевих депутатів?
Насправді депутати в Золотоніській громаді мені подобаються. Там є різні погляди, там завжди дискусія, завжди йде жваве обговорення всіх проблем. Вони всі хочуть щоб і громада розвивалася, і країна. Але, те що ми називаємо виконавчим комітетом Золотоніської громади, це є команда, яка сформувалася тоді, коли я був міським головою, і вони працюють. Мені приємно, що коли я йду по вулиці, а мені кажуть: "Віталій, ти знаєш, слава богу, робота в громаді іде".
Перейдемо до питань міжнародної політики та відносин, які нині є одними з найбільш актуальних для України. Чи налаштований у вас діалог з іноземними партнерами? Як взагалі оцінюєте такі дружні відносини в умовах сьогодення?
По-перше, тут мабуть варто розрізняти геополітику та локальні взаємозв’язки. Ось наприклад, як депутат був дуже радий побачити нещодавно на пленарному засіданні справжнього Друга України – Прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо. Традиційні теплі слова і не менш тепла допомога – вони надихають. Дійсно безмежно дякую тим країнам, які не стали осторонь нашого горя.
Стосовно ж міжнародних відносин на рівні громад, аналогічно. Робота здійснювалась у цьому напрямку і до великої війни, не менш успішно продовжується й наразі. Скільки безкорисної щирої допомоги надали закордонні друзі тим громадам, де я принаймні був, порахувати складно. А це все – результат плідної побудови діалогу і від наших посадовців на місцях, і від нашої команди, і завдяки активності громадськості.
Та ось, далеко й бігти за прикладом не треба: кожного тижня якісь сюрпризи. Із найбільш свіжого, буквально днями – новенький мікроавтобус для соціальних і культурних потреб Піщанської громади, завдяки австрійським партнерам, а також купа медичного обладнання від німецького міста Розенгайм для Мошнівської громади. І такі процеси відбуваються постійно.
А ось ця згадана Вами - Громадська організація "Команда Войцехівського" - це якийсь новий політичний проект?
У нас в Україні багато громадських організацій, тисячі благодійних фондів і я не думаю, що все це політичні проекти. Як виникла ідея щодо громадської організації? Почалася війна і стало зрозуміло, що нам потрібно допомагати хлопцям на війні, людям, які переміщалися, людям, які потрапили в важку ситуацію. І коли допомагаєш, то процес потрібно формалізувати, створити громадську організацію. Ми могли б її назвати, наприклад, "Мир в усьому світі", і я був прихильник якоїсь нейтральної назви, але, коли зібралися, то люди завжди питають хто до цієї організації входить. Мені сказали: "Віталій, люди знають, що тут є ти, то буде більше довіри". Я не хочу хвалитись, що я такий молодець, але насправді ми більше 60 автомобілів відвезли на фронт: там і тепловізори, і дрони. Також допомагаємо і пересічним громадянам. Це робить не тільки Войцехівський, на окрузі працює команда. Після завершення війни, я не знаю, чи буде необхідність в цьому проекті. Зараз він виконує місію допомоги людям, які потрапили в важку ситуацію і людям, які боронять нашу державу.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
Добротний, якісний Звіт про реальну роботу НарДепа.
/хейтерні плисти мимо/