Сергій Липка — заступник начальника 20-ї ДПРЧ в місті Жашків, що на Уманщині. Він вже 12 років служить у ДСНС.
Коли довелось обирати майбутній фах, Сергій відчув, що тяготіє до служби. Батьки порадили спробувати себе у рятувальній справі. Хлопець сходив на день відкритих дверей у профільний виш і дійсно зацікавився. І, по закінченню Черкаського інституту пожежної безпеки, вже 12 років служить у ДСНС. За цей час змінив кілька напрямів діяльності — був інспектором держпожнагляду, фахівцем цивільного захисту, начкаром.
Свій шлях у Службі порятунку Липка розпочав в об'єктовій частині у місті Енергодар Запорізької області. І наче все було добре, але ж батьки, брат, всі родичі залишились на Черкащині - туга за домівкою і рідними людьми кликала додому. Тому у 2019 році Сергій перевівся у черкаський гарнізон.
Цьогоріч Липка став заступником начальника частини, у якій кілька років був начкаром. Каже, до відповідальності за особовий склад звик ще тоді. Різниця у тому, що в караулі п'ятеро чоловік, а в частині загалом більше 20-ти.
“Колектив частини — це маленька сім'я. Ми добре знаємо одне одного, допомагаємо, знаємо, хто чим дихає. Звісно, немає межі досконалості, але я впевнений — треба берегти те, що ми маємо”, - тепло відгукується про колег Сергій.
Чоловік розповідає, що найскладніші випадки для нього, коли щось трапляється з дітьми. Навіть, якщо це легкі травми - все одно серце не на місці.
“Виїжджали ми на ДТП на трасі. Одна з машин перекинулася на дах, у ній були чоловік і жінка, ми їх деблокували і передали медикам. В іншому авто — сім'я з двома дітками, які травмувалися. Їх теж забрала швидка. Я потім телефонував до лікарні упевнитися, що з ними все добре… А якось викликали нас на пожежу. Заявник сказав, що всередині будинку може бути жінка і двоє дітей. Поки ми їхали, наш диспетчер намагався дізнатися якомога більше інформації, а ми продумували, як будемо діяти на місці. Це неабияке хвилювання. На щастя, нам сказали, що люди таки вийшли з палаючої оселі. По прибуттю, я в першу чергу упевнився, що вони в порядку”, - ділиться рятувальник.
Небезпека — вірна супутниця надзвичайників.
“Звісно, поки їдеш на місце виклику, думаєш про ризики, про родину, яка чекає вдома. Але це тільки допоки не приїдемо, а тоді починаємо працювати і особиста безпека, чесно кажучи, відходить на другий план. Працюємо до повної ліквідації, до повної безпеки для людей”, - говорить Сергій.
А найбільшого ризику для життя завдає військова агресія. Під час війни Липка неодноразово залучався на ліквідацію наслідків ворожих обстрілів.
“Шахед прилетів у надвірну споруду в селі, виникла пожежа. Місцеві сказали, що вибуху не було. Ми з начальником частини не підпускали особовий склад, поки не провели ідентифікацію. Знайшли місце, де він лежав, оглянули і встановили, що він вже не несе загрози. Тоді рятувальники приступили до ліквідації. Діяли дуже швидко і нам вдалося запобігти розповсюдженню вогню на житлові будинки”, - розповідає надзвичайник.
Вдома Сергія чекає дружина Таїсія і 3-річна донечка Мілана.
“Сім'я хвилюється за мене. Я часто працюю до пізня і навіть вночі. А вони терплячі до моєї роботи. Хотілося б побільше часу їм приділяти. Додому повертаюся з цукерками для доці, ношу її на руцях — оце щастя”, - ділиться чоловік.
За інформацією пресслужби ГУ ДСНС України в Черкаській області
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
