Світлана Небилиця Черкащанка

“Поміж сірих сутінок” – рецензія на книгу Рути Шепетіс

22 січня 2019, 11:43

"Поміж сірих сутінок" - рецензія на книгу Рути Шепетіс

Рута Шепетіс. «Поміж сірих сутінок». – Харків. Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 224 с.

І якщо з назви хтось вирішив, що ця книга про кохання, то ви не помилилися. Вона, звичайно, про любов. Хороші та цікаві романи, які стають бестселерами, на мою думку, завжди мають любовну лінію. Однак головною темою в цій книжці є війна. Страшна, мерзенна, гидка... Така, де люди кохають, вірять, живуть і помирають.

Особисто мені дуже сподобалось, як Рута Шепетіс назвала книгу –"Поміж сірих сутінок". Думаю, що авторка не прогадала, коли обрала такі слова. Назва говорить сама за себе. На жаль, в житті буває занадто багато сірого. Колір, який ніби й приваблює, але в той же час відштовхує від себе. Адже поміж сірих сутінок навряд чи вийде щось розгледіти. Проте головним героям книги (не завжди) вдається побачити навіть на війні такі світлі почуття, як любов, справедливість, відданість та взаємодопомога.

Ця історія про те, як жити, коли тебе хочуть зламати, коли тебе й правда ламають; вона про те, як не віддавати ворогові нічого, навіть свого страху; книжка про те, як жити без батьків, як вижити, коли поряд помирає хтось дорогий; вона про любов, яку розмежовує війна й кілометри, але яка завжди в серці.

Страшно, коли діти стають дорослими занадто рано. Та в наш час – це нормально. Батьки не встигають озирнутися, як їхня дочка чи син вже самі по собі. Але в ті часи, коли люди жили війною, питання дорослішати мені в п’ять, десять чи п’ятнадцять років ніхто не порушував. Війна така жорстока, що її часом не цікавить дитина ти, дорослий, чи ще не народжений. Вона прагне забрати всіх до одного. Саме це в своїй книзі «Поміж сірих сутінок» Рута Шепетіс показує звичайним читачам. На мою думку, саме це й є провідною ідеєю всієї історії, яка не може залишити байдужим.

Ліна - головна героїня книги; війна забрала в неї все, але не змогла відібрати любов до малювання та гострі словечка. Їй доведеться багато років свого життя віддати війні. Та помирати Ліна не збирається. Вона знає, що він прийде по неї. У кишені гріє руку той блискучий камінь, який дав їй Андрюс. Його війні вона віддавати не хоче.

Останнім часом багато книжок читала про війну, але ця зачепила найбільше. Кожним словом, реченням, абзацом... Усе горить війною. Болить від букв, чи ж буває так?

Також варто окремо сказати про оформлення. Книга зроблена в твердій палітурці з гарною обкладинкою, яка відразу, на мою думку, дає читачам зрозуміти, що історія, яку вони беруть в руки, не буде радісною, не буде трагічною… Вона сіра, така, як сама смерть, що не покидає головних героїв до самого кінця. Крім того, в середині авторка додала карти, на яких зображені всі місця, де довелося Ліні відбути своє заслання. Завдяки ним ми краще розумію, як багато їй довелося пережити в цій довгій та не дуже веселій мандрівці.

Думаю, що кожен, прочитавши "Поміж сірих сутінок", зрозуміє, що війна - це жахливо.

Оцінка:⭐⭐⭐⭐⭐.

 

Всі тексти автора
Вгору