Світлана Небилиця
Світлана Небилиця Черкащанка

«По-справжньому залюблені в книгу люди – це рідкість», – рецензія на книгу «Щоденник книгаря»

13 липня 2019, 09:28
«По-справжньому залюблені в книгу люди – це рідкість», – рецензія на книгу «Щоденник книгаря»

Фото: Світлана Небилиця

«Часто буває, що спокуса погортати

книжку бере гору над потребою розклеїти цінники».

Байзелл Шон. Щоденник книгаря / пер. З англ. Ярослав Стріха. – Київ : Наш формат, 2019. – 304 с.

Любите читати книги й просиджуєте в бібліотеці чи книгарні більше часу, ніж вдома; ніколи не виходите з книжкових крамниць з пустими руками; та найголовніше – мрієте про відкриття власної книгарні! Якщо це про вас, тоді «Щоденник книгаря» – це те, що вам потрібно.

Але якщо шукаєте художню літературу та хочете отримати динамічний сюжет, наповнений різними пригодами й авантюрами – тоді будьте готові до того, що такого в цій книзі не знайдете.

Перед тим, як почати читати «Щоденник книгаря», я встигла переглянути багацько відгуків, тому що в «Інстаграмі» історія викликала просто шалений бум. Усі її купували, читали, залишали коментарі та свої враження. Загалом на «Книжковому арсеналі» вона навіть потрапила в ТОПи книг, які найчастіше купували. Чим це спричинено? Спробуємо розібратися.

«Щоденник книгаря» – це не роман з цікавим динамічним сюжетом. Це щоденник, мемуари книгаря, які він фіксував протягом одного року. Як ви вже зрозуміли, вона побудована на реальних спостереженнях власника букіністичної книгарні The Bookshop в Шотландському містечку Вігтаун, де живе кілька тисяч людей, Шона Байзелла. Та попри це читати книгу надзвичайно легко та цікаво.

Попри це багато читачів були розчаровані, адже очікували чогось надзвичайного. Перед тим, як взяти до рук цей роман, варто відразу зрозуміти те, що це не «художка» в тому сенсі, до якого ми звикли, але й не нон-фікшен, тому що тут не буде порад, як створити власну книгарню та як зробити її популярною. Це просто нотатки книгаря про його роботу. До того ж букіністичну та ще й не в Україні, тому дещо може сильно відрізнятися до тих реалій, які ми бачили в наших книжкових магазинах.

Багатьом не сподобалася книга й через те, що тут нічого особливого немає. Звичайні будні, клієнти, купівля, продаж, книги. От і все. Робота книгаря може бути нудною, напруженою. І читати в куточку – не завжди знайдеться час. Але від не неї не можна відмовитися, коли ти по-справжньому любиш те, що робиш. Хоч з роками й зникає романтика. Ось про це "Щоденник книгаря".

Отож ця історія не про книгарні, до яких ми звикли. Вона про букіністичну лавку, де продають вже не нові книги, а це викликає інші труднощі. Зокрема, наприклад, люди думають, що книги в таких магазинчиках отримані на пожертви. У той час як власник віддає чималі гроші за рідкісні (й не дуже) видання. А ще, виявляється, книгарі теж фізично працюють! Але дещо є спільним скрізь - конкуренція з інтернет-магазинами. Зокрема, автор наводить приклади з Amazon. ⠀

«Щоденник» – це історія про те, що бути книгарем – це не так просто, як може здатися, коли ти перебуваєш просто в ролі покупця. Якщо ви досі думаєте, що власник книгарні – людина, яка може цілий день читати книжки, то ви помиляєтеся. Життя книгаря складне та вимагає великого терпіння. Багато читачів писали, що після прочитання «Щоденнику» вони переставали мріяти про власну книгарню, бо усвідомлювали всі реалії цього ремесла. Можливо, дивно, але я не перехотіла мати власну книгарню. І навіть більше – полюбила цю справу ще сильніше.

Попри те, що відвідувачі часто виявляються справжніми грубіянами, постійно скаржаться, переставляють книги та нічого не купують, – Шон Бейлз досі любить свою книгарню та не шкодує про те, що 15 років тому придбав її.

У книзі зібрано багато смішних та інколи сумних (страждальних навіть краще) ситуацій, які траплялися з автором. Окрім того, що він показує роботу книгаря, Шон Байзелл також описує й своє власне життя. Усе він розбавляє жартами. Тут також є вдосталь описів Шотландії. ⠀

"Щоденник книгаря" виявився дуже популярним серед читачів. А красива обкладинка, яку підготувало видавництво «Наш формат» ще більше мотивує до придбання книги. Взявши її в руки, можна просто закохатися раз і назавжди.

Ця історія навіть не про книги, а про людей, які люблять книги і роблять вигляд, що люблять їх, про історії, характери окремих особистостей. Тут зібрано багато мудрості та причин любити книговидавництво та просто книжечки ще більше.

Я зібрала декілька дуже класних реалій з роботи букіністичної книгарні:

  1. «Це п’янке відчуття: торкнутися книжки, що колись тримав у руках письменник, про літературний талант якого й не забули понад двісті років тому».
  2. «Найприємніше в роботі на себе – те, що не мусиш виконувати вказівок боса».
  3. «Тепер книжковий ринок контролюють не видавці, а менеджери із продажів у Waterstones, Tesco й інших «універмагах», як назвав їх Орвелл».
  4. «Про цей бік шляхетного ремесла книгаря чомусь мало хто замислюється, але як то часто буває, коли носиш книжки, під кінець ми були всі в пилюці й котячій шерсті».
  5. «По-справжньому залюблені в книгу люди – це рідкість, хоча багато хто зараховує себе до їхнього числа».
  6. «Мені часом здається, що для більшості книгарня виконує розважальну функцію – це таке тихе й спокійне місце, куди можна втекти від шаленого темпу й вимог сучасного життя».
  7. «Нові видання надходять увесь час, тож підтримувати лад у книгарні – сізіфова праця, особливо зараз, коли доводиться постійно перевіряти ціни онлайн».
  8. «Часто буває, що спокуса погортати книжку бере гору над потребою розклеїти цінники».
  9. «У дитячому відділі книгарні завжди панує безлад».
  10. «У мені розгортається вогник надії на майбутнє, коли я бачу, як дитина, поринає в читання й не помічає нікого навколо».
  11. «…їй і на думку не спадало, що книгарі теж весь час тягають важкі коробки з машини й до машини, піднімають їх із підлоги й лазять у тісні й незручні закапелки».
  12. «Це я можу собі дозволити хамити відвідувачам – книгарня моя, мене ніхто не звільнить – але більшість працівників у магазинах перебувають в іншому становищі. Мене сильно ображає, коли відвідувачі цим користуються…»
  13. «Книгарі недолюблюють бібліотекарів».
  14. «Вважається, що постійні болячки – це прокляття вчителів, які постійно мають справу із сопливими дітлахами, але те саме стосується і працівників магазинів. Відвідувачі люблять поділитися з нами хворобами».

Отож цю книгу варто прочитати всім, хто залюблений в книги по-справжньому.

Оцінка:  ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️.

Всі тексти автора

Коментарі

Вгору