Одинадцятеро українських зоозахисників взяли участь в унікальному тренінгу, організованому польскою фундацією «Чорна вівця та пан Кіт». Волонтерів запросили до Кракова, аби поділитись польскими напрацюваннями та досвідом у діяльності із допомоги тваринам. Серед активістів була і черкащанка Ірина Васюра – журналіст та член міського товариства захисту тварин «Друг». Про те чим їй запамяталась поїздка – вона розповіла кореспонденту Про Все.
Бути власником тварини у Польші не соромно
Мила літня жінка чаює зі своїм собакою у готелі маленького нетуристичного міста Пшина, бармени та відвідувачі посміхаються, нікого таке сусідство тварини не дратує. У цій сцені - усе ставлення до тварин у Польші. Мати тварину тут не соромно. Вигул собак не обмежують якимись конкретними майданчиками, із чотирилапими можна вільно гуляти у парках. Аби не псувати відпочинок іншим, встановлюють спеціальні бокси із паперовими пакетиками для відходів. Кожен може безкоштовно ними скористатись, аби прибрати за своїм улюбленцем. Чимало фонтанів зроблені так, аби і птахи, і тварини мали змогу втамувати спрагу.
Польским волонтерам бракує людей і грошей
Як виявилось під час тренінгу, проблеми неприбуткових громадських організацій однакові як в Україні, так і в Польші. Аби допомогати більшій кількості тварин, потрібно більше грошей та людських ресурсів. Польскі зоозахисники поділились своїми ідеями і досвідом як привабити і те й інше.
Наприклад, розповіли, що варто цінувати найменше зусилля кожної людини. В одному із краківських притулків для тварин є 60-річна волонтерка, її завдання – приходити і гладити котів. Виконувати іншу роботу жінці фізично важко, а мурчикам завжди бракує уваги, тож так і віднайшли форму допомоги, яка влаштовує всіх.
Законодавчі негаразди є навіть у Європі
У польскому законі щодо захисту тварин є перелік страждань, за які власника тварини можуть покарати. Наприклад, якщо у тварини немає захисту від атмосферних впливів, постійного доступу до води чи собаку тримають на ланцюгу менше трьох метрів. Окрім цього, заборонено тримати чотирилапих на ланцюзі більше 12 годин на добу, але аби довести таке порушення - необхідно фіксувати його протягом всіх цих годин.
До речі, фото, відео та висновок ветеринарів є доказами жорстокого поводження із тваринами (на відміну від українського законодавства). Завдяки цьому чимало справ у суді зоозахисникам вдається виграти.
«Станція порятунку» - рай для обездолених тварин
Окрім лекційних занять, три дні українські зоозахисники попрацювали у приватному притулку «Станція порятунку». Його особливість в тому, що тут майже немає здорових тварин – усі або старі, або хворі. Тут чимало свійських тварин, яких врятували із бійні або звіринців, є ті, на яких тестували різні продукти, або й просто ті, від кого відмовились господарі. Ми мали можливість поспілкуватись із ними, навчитись правильно доглядати. Саме тут зрозуміла, що кожна тварина може товаришувати і мирно співіснувати із людьми, може прив'язуватись до когось і показувати свої емоції. Наприклад, улюблениця нашої групи - як Лариса заплакала, коли ми їхали звідти.
Поїздка, яка надихнула
Окрім великого обєму корисної інформації та практичниї навичок, кожен із нас отримав порцію натхнення. Я, наприклад, стала вегетаріанкою. Наша команда активістів зрозуміла, що приналежність до ЄС проблеми із жорстоким поводженням із тваринами не вирішує, будь-які зміни залежать лише від нас самих та розуміння суспільства.
Дійсно, українські зоозахисники нині найбільше зосереджені на вирішенні питання із безпритульними собаками і котами, адже саме ця проблемі в Україні стоїть найбільш гостро. Але поряд з цим ми маємо спільно працювати над зміною українського законодавства, кампаніями проти заборони пересувних цирків, де тварини утримуються в жахливих умовах і, звичайно, правильного виховання дітей, аби ті з дитинства знали, що таке гумане поводження із тваринами та європейські цінності.
*Фото - Ірини Васюри у Facebook
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
