38‑річний канівець Олег Рибальченко, який служить у лавах ЗСУ з жовтня 2025 року, за кілька місяців здобув повагу командирів і побратимів 59‑ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка, пише Дніпрова зірка.
«Олег Рибальченко проходить службу в найзапекліших боях, демонструючи справжній патріотизм, силу духу, витривалість і дисциплінованість. Для нього любов до Батьківщини - не просто слова, а усвідомлена громадянська позиція. У питаннях територіальної цілісності України він не визнає компромісів. Це воїн, гідний наслідування для молодого покоління...».
Таку характеристику своєму побратиму дали командири 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка у листі, що нещодавно надійшов до Канівської міськради. «Вам є ким пишатися», - пишуть військові.
38-річний канівець Олег Рибальченко служить у лавах ЗСУ недавно – із жовтня 2025 року. Та за неповних чотири місяці вже здобув повагу серед командирів і побратимів.
Військова кар’єра не була мрією Олега. Життя він присвятив справі, яку обрав у юності, - електротехніці. Народився у селі Хмільна, згодом родина переїхала до Канева. Тут він навчався у школі №4 та Канівському вищому професійному училищі.
У юності Олег серйозно займався спортом, грав за канівську футбольну команду і навіть мріяв про кар’єру футболіста. Згодом юнак вступив до Черкаського державного технологічного університету, де здобув фах інженера-електротехніка. Після навчання працював на Миронівській птахофабриці: був інженером автоматизованих систем, відповідав за роботу обладнання, що забезпечує мікроклімат у пташниках.
Минулоріч Олег несподівано для себе вирішив змінити місце роботи. Спершу Олег звільнився з МХП, де мав бронювання. Але влаштуватися на нове місце не встиг - тут же отримав повістку з ТЦК, екстрено пройшов ВЛК і був мобілізований до лав ЗСУ.
Базову військову підготовку проходив у місті Гайсин на Вінниччині. Там командири звернули увагу на його цивільну спеціальність і запропонували службу в роті зв’язку 59-ї окремої штурмової бригади. Базову військову підготовку Олег пройшов на відмінно, опісля його направили ще й на спеціалізовані курси до Києва.
Повернувшись до частини, боєць приступив до виконання завдань роти зв’язку на одному з найгарячіших напрямків фронту - Покровському.
Підрозділ, у якому служить канівець, відповідає за безперебійний зв’язок між військовими: роботу старлінків, інтернету, супутникового зв’язку, рацій - усього, що забезпечує координацію між піхотою, танкістами, артилерією, іншими підрозділами 59-ї бригади.
- У нашій бригаді всі бойові, толкові люди. На кожного можна покластися. Особовий склад тут цінують і бережуть. Ми забезпечені всім необхідним: одягом, амуніцією, засобами маскування, - розповідає Олег.
- Працюємо здебільшого вночі, налагоджуємо електронне обладнання, аби був надійний зв'язок між нашими підрозділами.
Авжеж, робота важка і небезпечна, до того ж, пов’язана із складною електротехнікою. Але Олег справляється без проблем.
- Удома на мене чекають мама Віра Кіндратівна і донька Вероніка. За можливості обов’язково виходжу з ними на зв’язок. У Каневі залишилося багато друзів, колег, із ними також підтримую контакт, - говорить військовий.
- Якби знав, що служитиму саме в 59-й бригаді, у батальйоні управління роти зв’язку, пішов би воювати раніше і не чекав мобілізації, - зізнається Олег. - Чоловікам призовного віку раджу не чекати повістки, а заздалегідь шукати посаду в бригадах відповідно до своєї професії. Після мобілізації зробити це складніше.
На запитання про мрії Олег замислюється.
- У нас важкий напрямок - Покровськ. Наперед загадувати - марна справа. Тому цінуємо кожен прожитий, кожен відвойований день, - каже боєць. – А якщо воюємо, значить, колись і переможемо. На це надіємося, це наближаємо - із усіх сил, які тільки в нас є.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
