Підсумки АТО за 22 липня

23 липня 2014, 11:14

За підсумками 22 липня

З невтішного:

1. За кожним рапортом про черговий звільнений силами АТО населений пункт – величезні зусилля, тяжка робота і – найстрашніше – кров наших хлопців. Бойовики чинять опір, немов загнані в кут скажені щурі.

Дуже тяжка ситуація у прикордонних районах. Тут, як відомо, наші ведуть війну на два фронти – проти терористів з російськими найманцями та проти російських військ, що постійно ведуть вогонь з території РФ. До того ж, на вогонь останніх відповідати не можна, аби не дати Путіну привід звинуватити Україну у агресії та почати вже відкрите вторгнення.

Я не сперечатимусь, правильно це, чи ні – не відповідати на вогонь путінських покидьків, стріляючих за старою НКВСною звичкою в спину, та відчуваючи свою повну безкарність. Але я знаю, що ніхто з наших хлопців, що героїчно тримають там оборону, ніколи більше не назве путінську Росію «другом». Як і кожен з нас, у кого залишилася здатність думати і відчувати.

2. Росіє продовжує тягнути свої війська до кордону з Україною.

Москва перекидає особовий склад, озброєння та техніку вже із Забайкальського та Далекосхідного воєнного округу. Не виключено, що частина цих вояк бігатиме по Донбасу вже завтра. Разом із танками та «Градами».

Кремль готовий обвалити всю свою воєнну потугу на Україну. Але й українська армія зразка липня 2014 року – це вже далеко не те, що ми мали ще в березні. Своїми ордами Путін може зараз вразити хіба що мумію дідуся Лєніна у Мавзолеї. Але не ту націю, яка ламає сьогодні на Донбасі хребет московській гієні.

3. ЄС вкотре вже відклали введення нових санкцій проти Росії. Мовби, поки європейці лише відпрацьовують «інструкції з розробки можливих подальших санкцій проти РФ». Одночасно Франція заявила, що, не дивлячись ні на що, поставить Путіну «Містралі».

В Україні йдуть суперечки, мов, ну і що з того, що французькі «Містралі» опиняться у росіян? Відповідь очевидна. Так, безпосередньо на перебіг подій на Донбасі це не повпливає. Але це потужний політичний крок, негативний як для нас, так і для Європи. Він означає, що далеко не всі європейські керівники усвідомлюють ступінь загрози, коли готові вручити Кремлю «дорослі» наступальні озброєння.

І особливо дивно спостерігати такі кроки від французів, котрі лише 70 років тому драїли сортири окупантам за шматок штруделя. Швидко ж забуваються уроки історії, які вчать обережніше плювати на власну безпеку.

На щастя, таких як Оланд у Європі одиниці. ЄС, нарешті, почав усвідомлювати, з ким має справу.

З доброго:

1. Силами АТО звільнені Сіверодонецьк та Попасна.

Тут коментарі зайві. Кожен український прапор, розгорнутий над українським містом чи селищем замість російського або «недоросійського» (як у «ДНР» та «ЛНР») – це торжество справедливості.

2. Путін сьогодні розпочав стогони, мов, Росії необхідно «у повному обсязі і вчасно реалізувати заходи для підвищення обороноздатності у зв’язку з посиленням військ НАТО біля кордонів».

Цей козоріз продовжує лякати свою російську отару зовнішньою загрозою. Мов, прямої загрози немає, але боятися й готувати відповідь треба (взагалі словоблудству Путіна можна лише дивуватися – якщо немає загрози, то на що ж відповідати?). Хоча на сьогодні в Європі загроза одна – це сам Путін, що очевидно для віх до останнього ховрашка на альпійських луках.

А якщо кремлівський вампір так боїться НАТО –отже, і насправді думає, що у світі є сила, що здатна зупинити його кривавий марш. Сподіваюся, він її боїться не даремно.

3. Верховна Рада услід за Президентом України закликала міжнародну спільноту визнати «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями.

Наш парламент через засилля «засланих козачків» дуже довго був слабкою ланкою у системі нацбезпеки. Якщо зараз проросійські сили нарешті нейтралізуються, і держава разом суспільством консолідується проти спільної загрози – це безперечний стратегічний успіх.

4. У спробах виправдати явну поразку, чого вже тільки російські бойовички не видумають.

Так званий «прем’єр-міністр» терористичної організації «ДНР» А.Бородай заявив, що вони за фактом ведуть війну не лише з Україною, але і… з НАТО. Мовби, воювати терористам доводиться «проти армії, за яку воює величезна маса найманців з різних країн, з Польщі, зі всієї Європи».

Треба думати, коли чергове поповнення кавказьких найманців привезе нову партію наркоти, Бородай раптом усвідомить, що за українців воює не лише Європа, але й Міжгалактичний флот марсіан. Чекаємо ноти протесту від МЗС РФ уряду Марса.

Дмитро Тимчук, координатор групи "ІС"

Поділитись

Коментарі

Вгору