Анна Молодцова 7 років прожила в екопоселенні біля Дебальцевого. Коли почалися заворушення на сході України, вона повернулася до рідного міста Сміла Черкаської області. Тут вона взялася за дозвілля для дорослих – створила арт-студію «Поринь у веселку», де всіх охочих навчають виготовляти хенд-мейд вироби та заробляти на цьому. Журналісти hromadske.cherkasy.ua поспілкувалися з Анею та розпитали про її нове життя.
- Аню, розкажи про себе.
- Я у Смілі народилася і, коли мені було 17, поїхала до Києва навчатися в інституті. Довго навчалася, але жодного дня за спеціальністю не працювала. Потім прочитала книги Володимира Мегре (автор серії книг «Дзвінкі кедри Росії» про життя в гармонії з природою - ред.) і вирішила, що хочу жити на природі. І з Києва поїхала в Донецьку область будувати дім.
Коли почалися “заворушки”, ми просто звідти поїхали, все кинули й повернулися сюди. На той момент я вже знала, що розвиватися можливо в будь-якому, навіть найглухішому місці. І мене взагалі не лякало те, що Сміла – не дуже велике місто. Тим паче мені весь час сюди хотілося повернутися. Дебальцеве для мене так рідним і не стало за 7 років, які я там прожила.
- І що ти відчула, коли повернулася?
- За час моєї відсутності Сміла дуже змінилася, я приїхала сюди ніби в незнайоме місто. Я взагалі не знала, які розваги тут, дозвілля. У процесі знайомства я зрозуміла, що в місті немає ніяких творчих курсів, немає жодних гуртків для дорослих. Для дітей – без проблем можна було знайти. А ось дорослим не було, де зібратися й поспілкуватися на цю тему. Тому виникла ідея створити навчальну арт-студію для дорослих. Ми написали проект на отримання гранту і виграли його. Минулого року ми створили арт-студію, а цього року її розвиваємо.
- Що це за студія?
- Жителям міста ми запропонували кілька напрямів творчих курсів – навчитися робити щось своїми руками (хенд-мейд) та заробляти на цьому. Завдяки гранту ці курси для людей були безкоштовні. Дуже багато людей ходили на них.
- Де ви займаєтесь?
- Для нашої арт-студії «Поринь у веселку» Смілянська міська бібліотека виділила приміщення. Тут проводимо майстер-класи й навчальні курси з рукоділля. Як сказав на лекції один польський тренер: «Бібліотеки, якщо не трансформуються, не виживуть. Всі, хто не розвивається, не виживуть. Тому наші бібліотеки з усіх сил намагаються змінюватися. Надіюся, що вони перетворяться на альтернативні майданчики для спілкування людей.
- Розкажи про своє захоплення хенд-мейдом? Із чого воно почалося?
- Я займаюся хенд-мейдом кілька років. З дитинства це все люблю. Я з дитинства вишивала, потім мене зацікавив бісер, потім я писала вірші, займалася копірайтингом. Я завжди хотіла навчитися малювати, було бажання створювати картини. Але якось з цим не склалося. А коли я побачила декупаж (декоративна техніка, що полягає у вирізуванні візерунків із різних матеріалів та наклеюванні їх на поверхню, що декорується - ред.), зрозуміла, що я можу створювати такі речі навіть без уміння малювати. І все. Я зрозуміла, що хочу це, мені це цікаво. Це дозволить розвиватися моїй особистості. І як виявилося, в цієї справи стільки граней, що це мені ніколи не набридне.
- Як вимушений переїзд вплинув на твоє заняття хенд-мейдом?
- Коли ми від’їжджали з Донбасу, дуже багато довелося залишити там. Всі мої напрацювання, всі мої готові вироби, матеріали залишилися там. Коли я приїхала, в мене не було нічого з собою, але жити без декупажу, без творчості я не можу вже. Зараз у мене є майстерня, запас матеріалів, заготовок, готових виробів. Все це я зібрала з нуля за 3 роки.
- Навіщо це тобі – згуртовувати інших людей, навчати їх?
- Самому нецікаво. Хочеться однодумців, хочеться поспілкуватися. Тому що наше життя – це не тільки гроші й дім. Це ще й спілкування. І коли є група людей, які підтримують те, що тобі цікаво, це «вау», це чудово. Хотілося створити таку групу людей. І вона є, є місце, де ми можемо збиратися, в будь-який момент в нас є можливість це спілкування підтримувати.
- Як змінюються люди після ваших навчань?
- Люди, що тільки-но починають навчатися, приходять в одному стані, іноді невпевненими в собі. Коли вони закінчують навчальний курс, то виходять з нього геть іншими. Це люди, які вірить в себе, розуміють, що вони щось можуть. Вони чують оцінку інших людей, тренера. Творчість змінює людей.
- Яка в тебе мрія?
- Хочу придбати електромобіль. Я жила в екопоселенні на Донбасі. Мені подобається ідея екологічного способу життя. Все моє життя так чи інакше пов’язане з цим. Творча кар’єра -– це частина екологічного способу життя. Я вважаю, що електромобіль стане хорошим внеском у це.
- Чи вважаєш ти себе успішною?
- Відтоді, коли я переїхала з Донбасу, я сильно розвинулася як майстер ручної роботи, як підприємець і викладач. Засвоїла цілу купу нових знань і продовжую розвиватися. Попереду в мене великі горизонти, мені так здається.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
