Чергова сесія ПАРЄ може стати початком російського реваншу на міжнародній арені, який, безумовно, відобразиться на Україні. Тому ми готуємося до вирішального протистояння.
Нагадаю, що Парламентська Асамблея Ради Європи позбавила російську делегацію права голосу ще у квітні 2014 року, після анексії Криму. Європейські парламентарії відреагували на брутальні дії Кремля набагато швидше за уряди США та країн ЄС, навіть швидше за НАТО. Нагадаю, що у червні 2015 року ПАРЄ ухвалила резолюцію, якою визнала Росію агресором, а Крим – окупованим, а потім послідовно ухвалювала резолюції на підтримку України.
Проте сьогодні вірогідність повернення російської делегації до ПАРЄ є надзвичайно високою. Це наслідок послідовного тиску з боку Росії та існування подвійних стандартів у середовищі європейського істеблішменту. Днями президент Асамблеї Ліліан Морі Паск’є зустрілася з міністром закордонних справ РФ Лавровим та російськими парламентаріями. Схоже, вони обговорюють деталі повернення, звісно, під гаслом дотримання прав та свобод громадян і забезпечення рівного представництва у Раді Європи. Прогнозовано, це може стати величезною проблемою для України.
Українська парламентська делегація у ПАРЄ, починаючи з 2014 року, робила все можливе та неможливе, щоб поставити агресора на місце і донести до наших європейських колег інформацію про ситуацію в окупованому Криму та на Донбасі. Нам вдалося зробити чимало, Україна відчуває підтримку та отримує допомогу, однак боротися проти російського тиску непросто. Кремль відверто спекулює на європейських принципах, маніпулює настроями, вдається до підкупу. Звичка чути думку опонента, притаманна Європі, Росією використовується для просування своїх наративів.
Повернення Росії до Ради Європи супроводжується заявами про необхідність поширення юрисдикції Європейського суду з прав людини на її громадян. Дійсно, у ЄСПЛ сьогодні знаходяться на розгляді тисячі позовів від громадян РФ, однак всередині Росії існує норма про примат національного законодавства над міжнародним. Про це європейські «друзі Росії» та прихильники дотримання демократичних стандартів сором’язливо мовчать. Втім, це якраз той випадок, коли можна пригадати приказку «мовчання – золото». Або купюри чи чорна ікра – кому що до вподоби.
Хочу, щоб ніхто не мав сумнівів – українська делегація у ПАРЄ, наші дипломати у Раді Європи зроблять все, аби не допустити повернення Росії. Ми до моменту голосування за відповідну резолюцію будемо переконувати наших колег як всередині партійних груп, так і приватних бесідах. Думок про капітуляцію у нас немає.
У Страсбурзі ми ведемо з Росією дипломатичну війну, відлуння битв якої доноситься до всіх куточків Європи. Тому я виступаю проти виходу України з ПАРЄ в разі відновлення там російської присутності. У всякому разі ми не повинні нагадувати армію, яка залишає поле бою супротивникам. Впевнений, ми повинні доводити нашу позицію і надалі, боротися за ухвалення кожної потрібної Україні резолюції. Єдине можливе виключення – спільний демарш української делегації та низки наших союзників, який дозволить привернути увагу до ситуації всередині ПАРЄ.
Наша дипломатична війна в Європі проти російської гібридної агресії триває. У ній будуть перемоги та поразки, варто налаштуватися на тривале протистояння. Україна витримала найважчий період 2014 року, коли плани Кремля були продуманими та цинічними, продемонструвала спроможність не лише захищатися, але і контратакувати. Ми за кожної можливості нагадуємо про російську агресію та готовність захищати Україну, ведемо дискусії та переконуємо людей. Наша боротьба триває.
Владислав Голуб, депутат Верховної Ради VIII скликання
