Тиждень тому у Смілі відключили від газу котельні. Не всі, вибірково. Найважче тоді для літньої смілянки пані Марії (квартиру якої на її нещастя обігріває відключена котельня №3) було дістатися туалету вночі. Адже для цього треба якось вилізти у холод з під перини, відсунути пляшки з теплою водою, щось накинути на себе і придибати до холодної вбиральні. Удень було легше. Вона одягала купу кофтин і сиділа, мов капуста, біля запаленої газової конфорки. Біда тільки, що під вечір від такого зігрівання у неї паморочилося в голові і нудило.
Та на дворі потеплішало, а опалення включили. Старенька ожила, знову повірила у справедливість, яка, на її думку, завжди перемагає. Однак учора дві котельні в Смілі від газопостачання відключили знову. У тому числі і злощасну №3.
– Це якась кара Божа, – бідкається старенька. – Як я перебуду зиму? Пережила все: і голод, і війну, і репресії. Але тоді хоч молодою була. А чому страждаю на старість? Адже я завжди сумлінно сплачую всі комунальні послуги. Чому мені вдруге відключили тепло? Телефоную до знайомих в інші райони міста, там усе нормально. То це ми заручники? Напевне на нашій лінії не живуть родичі чи друзі начальників, бо начальники усі мають індивідуальне опалення? Хіба вони зрозуміють, як мені терпіти таке знущання на старість? То якісь садисти відключають тепло, не інакше.
Як пояснити ветерану, що то не її конкретно покарали, то наші посадовці і безсовісні керівники підприємств таким чином застосовують колективний вид покарання. Приміром, хтось у багатоквартирному будинку не хоче платити за воду. Тоді колективній екзекуції спрагою можуть піддати усіх жителів будинку. Так по всій Україні. А в Смілі пішли ще далі: хоч містяни справно платять за опалення, ПАТ „Черкасигаз” відключив деякі котельні міста від газопостачання. Так „НАК Нафтогаз” карає смілян, бо головне теплопостачальне підприємство міста ТОВ „Сміла Енергоінвест” заборгувало йому велику суму грошей.
Подібне не має нічого спільного з мораллю, цивілізацією чи законністю, але не раз застосовувалося і застосовується зараз у державах з тоталітарною формою правління. У Російській імперії, якщо декілька селян не платили податки, пороли все село. Інститут заручництва офіційно впровадило військове генерал губернаторство Галичини, створене царським урядом 4 вересня 1914 року у Львові. Під час нацистської окупації, гітлерівці також брали і знищували заручників, коли партизани підривали міст, чи поліційну дільницю. Беруть у заручники безневинних людей і сучасні терористи. Захоплює зараз з подібною метою українців Кремль. І в сучасній Україні покарання з боку „природних монополій” мають масовий характер. А влада мовчить. Ні президент, ні прем’єр ніде вголос не засудили таку антилюдяну практику. У всякому разі особисто я подібного не чув. Хоча принцип заручництва засуджений у всьому цивілізованому світі. Бо у цивілізованій державі кожен громадянин має відповідати за свою провину, а не чиюсь. У нашому випадку винна не пані Марія, чи інші мешканці Сміли, а, насамперед, теплопостачальне підприємство ТОВ „Сміла Енергоінвест”, яке заборгувало НАК „Нафтогаз України” понад 80 мільйонів(!) гривень… І як би не намагалися відбілити себе її керівники, це, принаймні, дивно. Бо всі теплопостачальні підприємства України були в однакових умовах, але далеко не всі мають борги. У всякому разі такі…
Відсутність тепла у деяких смілян на совісті і представників газопостачальної компанії, яка таким чином пробує вибити у теплопостачальника борг. Та як їй у цьому можуть допомогти замерзлі сміляни? Вони що, повинні йти громити офіс „Енергоінвесту”? І хто відповідатиме за страждання і хвороби людей, насамперед старих, маленьких, немічних? Узагалі, подібне відключення ганебне і підле. Адже знущаються навіть не над усім містом, а над частиною його населення. Тобто, заручниками вибрали якусь кількість людей і збиткуються над ними, хоч ті ні в чому не винні. Чого цим прагне добитися газопостачальна компанія, яка тероризує людей? Якщо фашисти сподівалися, що земляки розстріляних боятимуться іти в партизани, то що ПАТ „Черкасигаз” сподівається, що вибірково покарані сміляни зберуть для них близько 90 мільйонів гривень?
Винна у цій ситуації і місцева влада, яка шість років тому допустила сумнівну компанію на ринок теплопостачання міста і роками закривала очі на те, що та накопичує борги. Може мала з того якийсь інтерес, адже не могла не розуміти, що такий стан речей не буде існувати вічно?
І зараз місцева смілянська влада не робить, по суті, нічого, щоби виправити ситуацію. У всякому разі її дій не видно і не чути. Виконуючий обов’язків міського голови Сміли Віктор Федоренко, навіть не прибув у Черкаси на нараду в ОДА з приводу катастрофічної ситуації в Смілі і не відповідав на телефонні дзвінки…
Винні й депутати міської ради, які так завзято воювали з міським головою, що, схоже, й не помітили, що смілян турбують зовсім інші проблеми.
Винні керівники місцевих політичних осередків, котрі задурювали смілянам голови своєю значущістю і вагомістю, а виявилися, що то такі собі порожні бульки, які ні на що і ні на кого не впливають.
Винна і обласна влада, яка не знайшла важелів впливу на смілянську. Між тим, для чогось же у нас створений інститут представників Президента на місцях. Сподіваюся, не лише для того, щоби забезпечувати йому і його партії успіх на виборах.
Напевне, винна і прокуратура. Треба ж її працівникам не лише про діаманти думати, а й про те, що, як каже мій знайомий росіянин, „народ звереет”. Від бідності, беззахисності і безлічі невирішуваних проблем, котрі, мов виразка, роз’їдають суспільство. Та чомусь наших правоохоронців, схоже, зовсім не зацікавили незрозумілі величезні борги компанії, яка надає життєво необхідні людям послуги. От і маємо проблему на рівному місці. Таке враження, що наші можновладці і чиновники, які статки вже міряють кілограмами готівки, роблять усе, щоби до влади повернулися „папєрєднікі”. Варто тим зараз заявити, що ми, мовляв, дамо Смілі тепло, і сміляни у їхніх ніг…
Зрештою, винні й усі ми, бо обираємо і терпимо таку владу. І хоч ми навіть можемо скинути Президента, та поставити на місце місцевих князьків і бариг-здирників, змусити чиновників виконувати свої обов’язки і не збиткуватися над людьми нам чомусь ніяк не вдається. Між тим ще Енгельс казав, що терор здійснюють люди, які самі бояться…
Не чути чомусь у цій ситуації і таких зазвичай балакучих правозахисників і омбудсмена.
Але що до цих ігор владоможців і заплутаних схем старенькій пані Марії? Вона хоче отримувати звичайну, але життєво необхідну їй послугу, за яку справно платить гроші. Вона пережила багато влад і ніколи не жила добре. Тож вірить, що переживе і нинішню, і що наступна таки буде людянішою. Як казала Леся Українка, contra spem spero…
Олександр Вівчарик, житель Сміли, журналіст
*передрук з сайту Прочерк
