У Черкасах у Палаці молоді відкрили фотовиставку «Оглушлива тиша». Це 11 реальних історій захисників України і їхніх родин, які розповідають про життя в неволі полону: моральний тиск, катування, голод, відсутність медичної допомоги, неналежні умови утримання та повну ізоляцію від зовнішнього світу.
Її організатори – Amnesty International Ukraine спільно з Національним музеєм Революції Гідності історії українських військовополонених і їхніх родин та ґрунтується на масштабному дослідженні порушень їхніх прав із боку РФ.
Більшість військових утримують у російському полоні без зв’язку з рідними, без доступу міжнародного Червоного Хреста, без права на захист.
Олеся Мельниченко провела сім з половиною місяців в російському полоні, переживши побиття психологічний тиск і нелюдські умови утримання.
«В Оленівці на наших очах били хлопців, змушували їх сідати на пляшку…Нас тримали в камері без води. Спати доводилося на підлозі, по тобі бігали миші. Їли ми сміття, - згадує вона. Спілкування з родиною їй забороняли. Єдиний телефонний дзвінок дозволили лише за умови, що вона дасть інтерв’ю для російської аудиторії. Їй прямо сказали, нібито військовополонені не мають права писати листи.
Попри катування, Олеся жила надією знову побачити свого маленького сина. І 31 грудня 2022 року після довгих місяців очікування її обміняли. Повернення додому стало моментом, який родина пам’ятатиме все життя. Чоловік влаштував сюрприз для сина: сховав Олесю під ковдрою. Коли ковдру підняли, хлопчик вигукнув крізь сльози: «Мамо! Мамо! Мамо!».
Через світлини і тексти виставка показує не лише масштаби злочинів Росії проти українських бранців, але і силу тих, хто чекає.
Ольга Куртмаллаєва, якій діагностували рак, уже два роки не отримує жодних новин про свого чоловіка Руслана – від нього прийшов лише один лист. Вона надіслала йому понад 50. Останні новини про Руслана були декілька місяців тому: звільнений з полону український військовий сказав, що Руслана вивели з камери – і він більше не повернувся. Де він тепер – Ольга не знає. Колишні військовополонені розповідають Ользі про жахливі умови утримання: жодної можливості вийти на свіже повітря, катування електричним струмом, голод. Навіть поранених змушують робити присідання і віджимання.
Руслан служив морським піхотинцем у складі 501-го батальйону. Ольга очолює Союз родин військовополонених цього підрозділу, а також є співзасновницею асоціації «Сили морської піхоти», яка підтримує благодійні організації та НУО.
Попри важку хворобу, Ольга продовжує боротися – за себе і за нього.
«Я борюся за своє життя і за його свободу. Я не зупинюся, поки він не буде вільний».
Триватиме виставка до 18 вересня, вхід вільний.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
