Святкування нового року стало для черкащан традицією, яка повторюється з року в рік. Проте мало хто задумується про те, що свято створено ще в СРСР задля просування своєї ідеології. Черкаський етнограф Андрій Темченко розповів про те, як почали святкувати Новий рік в Україні, пише "Інфоміст".
Чому Новий рік, а не День Святого Василя?
За словами етнографа, Новий рік – це привезене свято. В Україні 1 січня (14 січня) святкували день Святого Василя. А от у північно-європейських народів були свої гуляння, що означали початок нового року та кінець старого. У пострадянських країнах Нового року як такого не було. Жителі надавали перевагу святкуванню Дня Святого Василя, що було одним із найбільших зимових свят: Різдво, День Святого Василя та Водохреща.
Андрій Темченко розповідає, що царська сім’я почала активно впроваджувати Новий рік на території СРСР у кінці 19 століття.
– У дружини царя Миколи ІІ в лінії було багато родичів-німців. І вони святкували ці «ялинки» в палаці. А підлеглі дивилися на все й брали приклад із царя. Потім улаштовували в себе таке саме. Спочатку перейняли традицію губернатори, а потім від них повітові начальники, й так про це свято дізналися прості люди, – говорить етнограф.
Він також додає, що в селян такого свята не було взагалі. Вони ходили колядувати, але не знали, що таке Новий рік та ялинка.
– Для людей це було дивом, – каже Андрій Темченко.
За його словами, робочі люди використовували замість різдвяного дерева, до якого ми звикли зараз сніп пшениці, який називали дідухом. Уважалося, що об’єктом вшанування в українського народу був хліб, а не ялинка. Це пояснює, чому початком нового року в пострадянських країнах був День Святого Василя, адже йому передувало свято Меланки – пов’язане з хліборобськими традиціями.
– Ну а потім радянська влада почала проводити це нове свято при дворах, бо треба було будувати свою ідеологію. А вона, особливо світська, багато в чому залежала від Нового року. Новорічні чудеса протиставляються божественним. Тому що всі вони здійснюються в стані алкогольного сп’яніння, – говорить Андрій Темченко.
Ялинка та шампанське – дворянські атрибути
Сьогодні не можна уявити Новий рік без ялинки, Діда Мороза, Снігуроньки, мандарин та шампанського. Але ці атрибути мають й інше значення. Так, Андрій Темченко говорить, що ялинка – це не потрібне дерево, бо раніше його розкидали тільки на похоронах. Також додає, що новорічне дерево зазвичай прикрашали зіркою, а за царя – шпилем.
– Це ідеологічна штука. Зараз не радянську зірку ставлять. І в цьому випадку вона пов’язана з небесами. Її можна пов’язати з Різдвом. Нібито вийшла зоря, яка сповістила про народження Христа, – зазначає Андрій Темченко.
За його словами, проте, Новий рік не має жодного зв’язку з Різдвом. Останнє – духовне, а Новий рік – світське свято
– Після більшовицького перевороту все змінилося. Більшовики скасували Новий рік. А в 1936 році радянський партійний діяч Павло Постешив написав статтю про це, й вирішили повернути Новий рік і ялинку. Тому що життя було дуже важке й треба було людей чимось розраджувати, – говорить етнограф.
За його словами, шампанське та мандарини тоді продавали тільки перед Новим роком і були вони атрибутом дворянства, особливо шампанське, яке на той час було не дешевим. Його почали використовувати, щоб показати нібито робочий клас насправді багатий.
Неоднозначним символом Нового року є також і Дід Мороз, про якого ніхто нічого не знає. Андрій Темченко говорить, що свято означає щось нове та щасливе, натомість його атрибутом є старий дід із бородою.
– Тут уже смислова не ув’язка. Діда Мороза скопіювали із закордонного Санта-Клауса, який був святим. А от наш дід таким не є. Він приносить подарунки, розважає дітей, а потім кудись зникає, – розповідає Темченко.
За його словами, Діда Мороза можна ототожнювати з Санта-Клаусом тільки за формою, за змістом – це різні персонажі. Оскільки останній – святий, більше асоціюється з нашим Миколаєм.
– Він робив подарунки в ім’я бога, а Дід Мороз в ім’я кого це робить? Просто батьки платять гроші, й приходить дід. Його часто зображують п’яним. А хіба святий може таким бути? Він кричить. Так святі себе не ведуть. Це світський персонаж. Радянській владі ж треба було своїх святих придумати. Звісно, Ленін та Сталін, але треба було для людей побутових святих. Його ніде нема у світі, скрізь Санта Клаус. А в пострадянських країнах – Дід Мороз. Ви ж подивіться, що в російських фільмах показують: він обманює Санта Клауса, він наймодніший там, – розповідає Андрій Темчено.
Також додає, що поряд із Дідом Морозом є Снігуронька – літературний персонаж, про якого відомо так само мало, як і про діда.
– Хто вона йому: жінка, внучка, коханка? Про це ніде не говориться. У російських казках пишуть, що дід і баба зліпили Снігуроньку й вона ожила. Бо вони дуже хотіли дітей. Вона закохалася в хлопця. І коли стрибали через Купальське вогнище (а той, хто через нього стрибне й їхні руки не розімкнуться, то будуть у парі), Снігуронька розтанула. Тобто це підтвердження, що вона є образом нечистої сили, смерті. Тому що купальський вогонь очисний, – зазначає Андрій Темченко.
Додає, що Новий рік – це комерційне свято, вигідне для тих, хто торгує. – Бо Нового року продають багато товару, яке нікому не потрібно. Це бізнес. Зараз така політика. Зараз гроші правлять світом, – каже етнограф.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
