Маленька Іриска та досвідчений Барсик знайшли один одного у черкаській ветеринарній клініці, де обох котиків лікують. Про те, як розпочалася їхня "любовна історія", поцікавилися журналісти "Про все".
Ветеринар Леонід Михиль розповідає, що над маленькою Ірискою опікуватися досвідчений кіт Барсик розпочав з перших хвилин, як тільки малеча потрапила до клініки.
Ветлікар зазначає, що саме завдяки старшому другові Іриска змогла відкритися та почати довіряти людям – коли та приїхала у клініку, була дуже перелякана та спантеличена. Барсик почав до неї підходити найпершим – спершу обнюхав усю клітку і лежав лише біля неї, а потім коти дозволили собі перші доторки – зіштовхнулися лапками.
- Коли ми принесли її в ізолятор, то вона всього дуже боялася. Кицька кидалася на двері, розбила собі носик. Коли хтось заходив у кімнату – забивалася в куток. А потім до малечі почав підходити наш Барсик. Він їй усіляко демонстрував увагу, з часом навіть почав піклуватися як мама – облизує Іриску, грається з нею, - згадує Леонід.
Ветеринар розповідає, що наступного дня, коли малечу вже змогли оглянути фахівці, Барсик довірливо сидів поряд – слідкував, щоб «подрузі» не зробили боляче. Однак під час обстеження у кішки виявили зламаний хвіст, якого довелося позбутися під час операції – кінець того майже відвалювався. Після того старший кіт уже не відходить від рудого кошеняти.
- З моменту знайомства Іриска не спить ніде в іншому місці, окрім як на Барсикові. Вона просто влягається зверху на друга, а той терпить, поки малеча або сама не злізе, або ж поки не впаде з «сідала». Інші коти та кішки раніше подібного не робили, хоча уже багато хто був із Барсиком тривалий час у цій кімнаті, - коментує Леонід.
Волонтерка Оксана Савіцька, яка опікується обома котами, розповідає, що таке "нелюдське кохання" покращило будні не лише Ірисці, а й Барсику.
- Він ожив. Коли кіт тільки потрапив до нас, то у нього була жахлива алергія на все. Він жив раніше у бабусі, яка підбирала таких безхатченків. І коли я з нею познайомилася, та розповіла мені про цього кота. Я вже вирішила забрати його на лікування, - згадує Оксана.
Попри алергічні реакції кіт, як зазначає волонтерка, має рідкісне забарвлення, яке трапляється лише у породистих котів – мармурово-попелястий відтінок шерсті. Проте забрати його поки що не можна – час від часу самопочуття котячого погіршується, тож ветлікарі хочуть повністю вилікувати його, а вже потім віддавати у добрі руки.
Іриска любить гратися з хвостом свого друга, бігаючи за ним і нападаючи. Барсик це знає, тож часто їхні ігри можуть тривати не одну хвилину – у малечі достатньо енергії, а старший кіт залюбки розважається в ігровий спосіб.
- До появи кішечки Барсик таким не був, - згадує Оксана Савіцька. – Він майже не вставав, ніколи не грався, постійно спав. У нього ніби не було сил. Із появою Іриски наш Барс став зовсім іншим, тепер в ізоляторі він мачо. Барс із появою Іриски розправив плечі. Почав щось муркотати до неї. Але малечу забиратимуть днями додому і він залишиться без подруги. Коти, звісно, поряд є завжди, але чи замінять вони руду подругу – не знаємо.
Леонід Михиль зазначає, що у будь-якому разі кошеняті буде краще у надійних руках, з найменшого віку маючи родину. Барсика ж, каже, ветеринари без уваги не залишать – будуть допомагати боротися з холостяцькою самотністю будь-якими методами. Волонтерка Оксана додає: допомогти можуть і небайдужі люди – можна прийти та погратися із котячими. Людської уваги та ласки коти у клініці потребують найбільше.
Автор Аліна Євич
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
