Автоматична коробка передач — це складний гідромеханічний агрегат, що складається з гідротрансформатора, планетарних механізмів, фрикційних пакетів та електронної системи керування. Трансмісійна рідина виступає робочим тілом, яке забезпечує передачу крутного моменту, керування перемиканням передач і змащування всіх компонентів. На відміну від механічної КПП, де мастило виконує лише функцію змащення, в АКПП рідина працює за тиску до 12 барів і температури до 120°C, здійснюючи гідравлічне керування фрикціонами, охолодження елементів під навантаженням і захист від корозії. Об'єм рідини становить 6–12 літрів за збереження точних робочих характеристик протягом певного терміну експлуатації.
Періодичність заміни оливи в АКПП
Стандартні рекомендації виробників передбачають різні інтервали для автоматичних трансмісій: у гідромеханічних коробках часткова заміна масла в АКПП потрібна кожні 30–40 тис. км і повна процедура через 60 тис. км. Варіатори CVT потребують оновлення рідини через 40–50 тис. км, роботизовані системи з подвійним зчепленням обслуговуються кожні 60–80 тис. км, причому інтервали коригуються на 25–30% за умови інтенсивної експлуатації в міських умовах або з причепом.
Чим загрожує тривала експлуатація АКПП без заміни масла
Несвоєчасна заміна трансмісійної рідини призводить до таких проблем з трансмісією:
1. Окислення і втрата властивостей рідини. Після пробігу 60–80 тис. км базове мастило піддається інтенсивному окисленню, в'язкість падає на 15–25%, присадки втрачають до 50% ефективності, що погіршує захисні та змащувальні характеристики рідини.
2. Підвищений знос фрикційних елементів. Коефіцієнт тертя фрикційних накладок знижується, швидкість зносу збільшується у 2–3 рази, продукти зносу розміром 5–50 мікрон забивають канали гідроблока і фільтр, викликаючи падіння тиску до 1,5 бар.
3. Перегрів і утворення відкладень. Прослизання фрикціонів призводить до локального перегріву до 150–180°C, рідина коксується з утворенням лакових відкладень завтовшки 0,1–0,3 мм, які спричиняють заїдання клапанів гідроблока.
4. Руйнування підшипників і втулок. Знос компонентів зростає в 3–4 рази, прозори збільшуються з 0,05–0,1 мм до 0,3–0,5 мм, голчасті підшипники втрачають до 20% роликів, з'являються задираки та піттінгова корозія шестерень.
5. Зниження ККД гідротрансформатора. Ефективність падає на 10–15%, муфта блокування прослизає за навантаження 150–200 Нм, лопатки коліс покриваються відкладеннями, що порушують циркуляцію рідини.
6. Збої електронних компонентів. Соленоїди втрачають чутливість, час спрацьовування зростає з 50 до 120 мс, датчики швидкості та температури дають похибку 5–10%, що призводить до некоректної роботи системи керування.
За критичного зносу компонентів АКПП переходить в аварійний режим, обмежуючи роботу коробки однією передачею, що робить подальшу експлуатацію автомобіля практично неможливою і вимагає капітального ремонту агрегату.
Реклама
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
