Олександр Покотильський із Городищини служить санітарним інструктором 251 батальйону 119 бригади. На війну пішов добровільно: спочатку захищав Київщину, а після навчання за кордоном - став кваліфікованим бойовим медиком.
Олександр пам'ятає першу ніч у лісі під Києвом – холод, саморобні окопи та відчуття невідомості. Тоді, у домашньому одязі, вони стали живим щитом на напрямку Гостомель – Пуща-Водиця, чекаючи підходу основних сил ЗСУ. З тих пір «Білий» пройшов шлях від мобілізованого добровольця до висококваліфікованого бойового медика, здобувши знання на курсах у Латвії, Україні та Норвегії.
Особливо йому закарбувався в пам'яті випадок у Бахмуті, де поранений командир, маючи уламок у лікті, відмовився від евакуації, щоб не залишати побратимів. Він так і не повернувся.
"Спілкування з побратимами та друзями допомагає справлятися з емоційним виснаженням", – каже Олександр. Він намагається не пропускати біль і страждання через себе, ставитись до всього як до роботи, хоча зізнається, що це не завжди вдається.
Чоловік каже, що особливо важко працювати зі знайомими. Але щоразу, рятуючи пораненого, він говорить, що робить, підтримує, підбадьорює. Це знижує напругу і дозволяє тримати бійця у свідомості.
Найбільше болить, пояснює захисник, коли зроблено все можливе, але через деякий час приходить звістка про смерть. При цьому, за весь час його роботи, жодної евакуйованої людини він не втратив.
Його головна мрія – вижити, а потім стати психологом, щоб допомагати іншим. А ще він мріє, що після Перемоги зможе знову фотографувати мирні сходи та заходи сонця.
За інформацією 119 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
