“Не коронавірусом єдиним”: очільник Черкаського протитуберкульозного диспансеру про закриття закладу, протести та медичну реформу

24 березня 2020, 21:05

На фоні останніх подій з коронавірусом реформа охорони здоров’я другої ланки викликає все більше нових запитань. Ще кілька тижнів тому загального обговорення набула тема можливого масового закриття протитуберкульозних диспансерів в Україні. За роз’ясненнями журналісти “Про все” звернулися до головного лікаря черкаського протитуберкульозного диспансеру.

Розголосу набула думка, що після набуття сили медреформи в Україні з 1-го квітня закриють протитуберкульозні диспансери, а хворі залишаться без лікування.

Мирон Олійник
фото із сайту ЧПТД

За словами керівника Черкаського обласного протитуберкульозного диспансеру Мирона Олійника, інколи привозять людей, які помирають через добу або навіть кілька годин після перебування в медзакладі. Багато з них небезпечні для інших людей. Бувають і такі випадки, коли людина з відкритою формою туберкульозу відмовляється від лікування та повертається в соціум, тобто може щоденно передавати хворобу іншим людям.

- У селах, наприклад, ніхто особливо вибагливо не стежить за своїм самопочуттям. Якийсь дід може кашляти, думати, що то простуда, а насправді він хворітиме тяжкою формою туберкульозу, ще й заразною. До нього приїдуть діти з внуками. Думаю, можна здогадатися, на скільки людей уже збільшиться кількість хворих на туберкульоз. Загалом Україна посідає друге місце серед країн Євросоюзу по захворюваності на нього, - розповідає медик. 

Про подальшу долю та майбутнє лікування Мирон Олійник не може нічого сказати конкретно - оскільки для нього система, яку запровадили посадовці, нова, та він зазначає, що персонал диспансеру готовий до нових викликів і буде робити все аби помилок було якнайменше. Однак без них не обійтися.

"За 30 днів вилікувати від туберкульозу неможливо"

фото із сайту ЧПТД

- Після початку дії реформи схема лікування туберкульозних хворих має змінитися. На стаціонарі хворі перебуватимуть всього 30 днів, після чого переходитимуть на амбулаторне лікування, де за їхнім одужанням стежитимуть сімейні лікарі. Проте, проблема у тому, що 30 днів на те, щоб зробити форму туберкульозу безпечною і не заразною для інших людей, замало. Зазвичай у нас лікуються від двох місяців і по декілька років, - підсумовує головний лікар Черкаського протитуберкульозного диспансеру.

У Міністерстві охорони здоров'я України повідомляють, що середня тривалість стаціонарного лікування таких хворих в Україні наразі становить у середньому 83 дні (серед дорослих). У той час у більшості країн світу в стаціонарі пацієнтів лікують до 2 тижнів, а далі переводять в амбулаторію. 

Однак, за словами Мирона Олійника, є люди, які взагалі відмовляються від лікування - саме вони є однією з причин поширення туберкульозу в соціумі.

- Зазвичай це безхатьки або люди з наркотичною залежністю чи алкоголізмом. Ми не маємо права насильно змусити їх лікуватися, тож вони можуть із відкритою формою туберкульозу вийти в соціум і заражати людей паличкою Коха, - обурюється головний лікар.

"26 мільйонів на утримання диспансеру недостатньо"

фото із сайту ЧПТД

За словами головного лікаря, закриватимуть лише ті диспансери, яких в одній області декілька. У Черкаській області працює лише один - обласний.

- Наприклад, в одній області 2-3 тубдиспансери. Їх об'єднають в один, обласний, і там лікуватимуть пацієнтів. На Черкащині колись було також два, але давно - наш і в Умані, - коментує ситуацію Мирон Олійник.

Медик зазначає, що 26 мільйонів, які виділяють із бюджету на утримання медзакладу, замало. Це і є однією з причин закриття медзакладів. 

- Жодним чином нововведення не провокують поширення хвороби в соціумі, тим більше - перебування в ньому людей, які можуть поширювати туберкульоз. Реформа має під собою економічне обгрунтування - уже декілька лікарень в Україні витрачають менше коштів і часу на утримання хворих, але результативність медзакладів збільшилася, - коментує лікар. 

За словами пана Мирона, гроші йдуть на харчування для пацієнтів, ремонтування сантехніки, облаштування палат, дезінфекцію тощо. З цієї ж суми виплачують і зарплати лікарям і медсестрам.

"У мене є список тих, кого я можу ще звільнити"

фото із сайту ЧПТД

Принцип економії коштів запроваджують і за рахунок скорочення персоналу - оскільки буде менше ліжок для пацієнтів, то й фахівців із медсестрами для їх обслуговування потрібна менша кількість.

Напередодні медичної реформи у Черкаському обласному протитуберкульозному диспансері працювали близько 500 людей. Зараз штат  медичних працівників скорочують, оскільки зменшується бюджетування на заробітні плати та інші потреби лікарні.

- З 1-го березня будуть працювати лише 300 працівників. Я вирішував це питання планомірно – аби в один момент не довелося звільняти всіх і різко. Тому процес скорочення  у нашому тубдиспансері проходить більш-менш безболісно, - зазначає головний лікар.

Очільник диспансеру доповнює, що якщо скажуть продовжувати звільняти штат персоналу і далі, то в нього вже лежить список із детальними прорахунками, кого можна буде скоротити, коли і як.

- Скорочення персоналу відбувається через недостатнє виявлення хвороби. Через це й кількість ліжок зменшиться - це також економитиме кількість виділених державних коштів. Однак це не через те, що хворих нема - навпаки. По Україні великий відсоток недовиявлення туберкульозу через недбалість людей, - обурюється лікар.

"Потрібно домогтися, щоб пацієнт не міг заразити інших"

Мирон Олійник зазначає, що найголовніше завдання диспансеру - домогтися, щоб пацієнт не міг заразити паличкою Коха інших людей. Проблема в тому, що в області усіх із небезпечною формою направлятимуть у протитуберкульозний медзаклад, але хворі можуть приїхати із інших областей. Такого законом не передбачено.

- Якщо це відкрита форма і пацієнт буде потенційно небезпечним для соціуму, то ми його відразу покладемо на стаціонар і будемо лікувати. По факту витрачатимемо кошти на нього. Це знову ж питання фінансування, бо чи виплатять гроші, витрачені на лікування пацієнта з іншої області? - коментує головний лікар протитуберкульозного диспансеру.

Пан Мирон зазначає, що в медикаментах лікувальний заклад не обмежений, адже вони централізовано їх отримують. А всі інші послуги та витрати - на електроенергію, водопостачання, ремонт сантехніки, оплату послуг, виплату зарплат фахівцям і столярам зі сторожами - коштує немалих грошей.

Очільник протитуберкульозного диспансеру розповідає, що їм назустріч пішла міська рада міста та фінансуватиме два місяці медзаклад. Однак що буде після закінчення цього терміну головний медик не знає - сам розуміє, що кошти мають власність закінчуватися.

"Деякі відмовляються від лікування і йдуть із відкритою формою туберкульозу в соціум - там заражають людей"

За словами медика, трапляються пацієнти, які з відкритою формою туберкульозу йдуть у соціум, попередньо відмовившись від лікування. Вони несуть загрозу своєму оточенню. Пацієнти ж, які вживають необхідні медикаменти, завжди мають змогу виздоровіти й забути, що вони лежали в такому медзакладі. 

- Оскільки система тепер працює за принципом "гроші йдуть за людьми", то повертатимуть нам кошти за пацієнтів, на яких вони були витрачені. Головне - щоб було бажання лікуватися. Тепер сподіваюся, що люди приходитимуть і сумлінно лікуватимуться, а не ставитимуться безвідповідально до свого здоров'я, - зазначає Мирон Олійник.

У стінах лікарні медсестри та фахівці контролюють прийом медикаментів пацієнтами - вони чекають, доки таблетки проковтнуть і зап'ють водою, лише потім виходять із палати.

- Жорстка система через те, що деякі відмовляються від добровільного прийому ліків - через те, що ті впливають негативно на інші органи. Однак у цьому випадку слід правильно розставляти акценти на своєму здоров'ю та на тому, що важливіше у певний часовий проміжок. Окрім лікування всі пацієнти отримують правильне та корисне харчування, - коментує головний лікар.

Пан Мирон зазначає, що існує й інша профілактика захворювання на туберкульоз - хірургічне втручання. Операційним шляхом фахівці можуть позбавити пацієнта хвороби.

"Раніше можна було забирати одяг, зараз ніяк не контролюємо пацієнтів"

За словами пан Олійника, трапляються випадки, коли людина під час лікування зникає на деякий час - їде у справах чи просто виходить із лікарні і в кращому випадку повертається через декілька діб. За цей період лікування порушено, потрібно підбирати інтенсивнішу форму. Коли у пацієнта відкрита форма туберкульозу, то він небезпечний для свого оточення через можливість передати йому палички Коха навіть упродовж дня. Медик обурюється - раніше контролювати переміщення пацієнтів можна було за рахунок піжам, які їм видавалися, адже забирався буденний одяг. Тепер шляхів контролю нема жодних.

У підсумку Мирон Олійник зазначає, що недоліків у стратегії багато, але все залежить насамперед від пацієнтів та їх бажання бути здоровими і взаємодіяти з лікарями. 

Коментарі

Вгору