Олена (ім’я змінено за бажанням героїні) – ВІЛ-позитивна. Про свій статус жінка дізналася у 2008 році, місяць тоді не виходила з квартири, тільки палила і пила каву. Тепер сама витягує ВІЛ-позитивних людей із депресії, намагається пояснити їм, що ця хвороба перестала бути вироком. До роботи у благодійній організації "Від серця до серця" Олена була звичайною жінкою, працювала у сфері торгівлі, мріяла розпочати свій невеличкий бізнес. Зараз її робота – не з легких, але жінка може поділитися життєрадісністю навіть з абсолютно здоровими людьми, пише in.ck.ua.
Я питала всіх – за що мені це?
Перший чоловік не сказав мені, що ВІЛ-інфікований. Він був іще й наркозалежним, я про це дізналася випадково. Кожного разу обіцяв, що це востаннє, проте любив наркотики, так і не кинув їх. Він дізнався про свій статус у 1998 році – і не сказав мені. Я дізналася, що теж інфікована, у 2008 році. Тоді я місяць не виходила з квартири, тільки палила і пила каву.
Коли я дізналася про ВІЛ-статус, моїй дитині було три роки. Щоразу, лягаючи спати, я мріяла, що помру не раніше, ніж моя дочка виросте і матиме гарну роботу й сім’ю. Я почала дуже багато читати про ВІЛ, дізналася, що носії вірусу, які приймають терапію, можуть прожити так же довго, як і звичайні люди. Той же гепатит С набагато небезпечніший. До цього я була далека від теми: коли прийшла за ВІЛ-тестом вперше і почула "У вас позитивний результат", зраділа. Адже позитивний! Отже, все добрe.
Були моменти паніки. Я сховала всі колючі й ріжучі предмети високо, щоб дитина не дістала, ховала свою зубну щітку. Хоча тепер розумію, що все це не має сенсу. Носій ВІЛ має дотримуватися звичайних правил гігієни і попереджати лікарів, якщо будуть здійснюватися якісь операції. Хоча я вважаю, лікар має ставитися до кожного пацієнта, як до потенційного носія ВІЛ, і вживати всіх запобіжних заходів.
Я питала всіх – за що мені це? У 2010 році прийшла по допомогу в організацію, що підтримує ВІЛ-позитивних. Один хлопець порадив: не думай "За що", краще спитай себе "Навіщо"? І справді, згодом прийшло розуміння, навіщо. Раніше я жила одним днем, заробляла гроші, не задумувалася про глобальні речі. Багато моїх родичів зараз живуть так само: ходять у церкву на свята, піклуються лише про тимчасові і неважливі справи, дратуються через дрібниці. Після інфікування в мене з’явилася віра, і життя набуло зовсім інших кольорів, я відчуваю себе живою. Моя робота – допомагати людям!
З першим чоловіком я розлучилася не одразу – мені було страшно, що я зі своїм статусом нікому, крім такого ж ВІЛ-позитивного, не буду потрібна. Насправді зараз є багато пар, де хтось один не є носієм ВІЛ. В таких парах ВІЛ-позитивний дуже ретельно контролює кількість вірусу в крові, щоб він був майже на нулі. Подібні пари уникають незахищеного сексу, ось і все.
Розповіла доньці про свій статус, коли їй було 10 років
Про мій статус не знають батьки і родичі – вони не зможуть допомогти, тільки зайві нерви. А от деякі друзі і колеги знають. Звісно, якщо бачу, що людина досі "спить" на тому совковому простирадлі з написом "Чума XX століття!", то не скажу про хворобу. А якщо це представник прогресивної молоді, то розповідаю. Більшість молоді сприймає цю інформацію нормально.
Я розповіла доньці про свій статус, коли їй було 10 років. Але розповіла правильно, представила ВІЛ, як він є – вірус, що може завдати клопотів і потребує постійної терапії, щоб не розмножуватися. Він, справді, може вбити, як і більшість інших хвороб, якщо взагалі не вживати ліків і мати не дуже міцне здоров’я. Якщо чесно, очікувала, що вона мене все ж буде жаліти, але вона сприйняла все абсолютно спокійно.
ВІЛ-інфікованих роблять монстрами у людській свідомості. З 80-х років і до сьогодні ЗМІ, громадські діячі і політики працюють над створенням образу страхітливої смертельної хвороби, справжньої чуми, заразившись якою, ви помрете у страшних муках. Це роблять ненавмисно. Суспільні активісти впевнені: донести серйозність проблеми – це запобігти її поширенню. Насправді треба робити це інакше. Якщо раніше ВІЛ був бідою маргіналів і наркозалежних, то нині ВІЛ-позитивною людиною може стати будь-хто: представники інтелігенції, відомі політики і бізнесмени. Всі повинні максимально захищати свої статеві стосунки і були пильними в місцях, де можна заразитися ВІЛ.
Колись звичайна виразка шлунку, тиф, запалення легенів завершувалися смертю. З ВІЛ так само. Якщо ви приймаєте терапію, то проживете так же довго і якісно, як і інші люди. Ви, власне, здоровий, не маєте ніяких хвороб, лише є носієм вірусу. Просто вам доведеться приймати терапію у певні години дня.
Сьогодні організм може успішно боротися з ВІЛ, а завтра вірус почне піднімати голову
Прийом ліків не завдає мені неприємностей. Зазвичай побічні ефекти від них швидко минають. У мене було запаморочення у перший день після прийому, дуже рідко сняться страшні сни. Оце й усе. Інше питання – ліки справді треба приймати завжди в один час, не пропускати ні дня, інакше може розвинутися резистентність, тобто стійкість вірусу до ліків.
Дисципліна у графіку лікування, принципи ЗОЖ – ось ці моменти з’являються у житті ВІЛ-позитивних. Я почала їсти фініки та насіння льону, ЗОЖ мене не оминув. Маловідомий факт: ВІЛ-інфікованим не можна вживати імуномодулятори, вони викликають різкий викид клітин імунітету в крові, це не йде здоров’ю на користь.
Ми постійно проходимо медогляди і контролюємо кількість вірусу в крові. Це той випадок, коли все може дуже швидко змінитися. Сьогодні організм успішно бореться з ВІЛ, а завтра вірус почне підіймати голову. Треба постійно моніторити свій стан, щоб нічого не пропустити. Наші знання – це наша сила. Я проходжу аналіз на вірус і кількість клітин імунітету, аналіз на біохімію і загальний аналіз крові кожні три місяці. Належу до пацієнтів, яких не треба запрошувати на огляд – іду сама.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
