Олексій Марков — начальник караулу 23-ї ДПРЧ в селищі Чорнобай на Золотоніщині. У ДСНС він служить вже 12 років.
Олексій розповідає, що пожежною справою захоплювався з юних років. Підлітком дивився фільми про вогнеборців і мріяв присвятити своє життя порятунку інших. Тому впевнено вступив до Черкаського інституту пожежної безпеки і по закінченню вже 12 років служить у ДСНС. Чоловік каже, знайшов тут навіть більше, ніж очікував — не тільки омріяну роботу, а й другу родину.
“У цьому році в мене народився син Марк. Хрещеним батьком буде товариш з мого караулу”, - ділиться чоловік.
Викликів у надзвичайників багато. І хотілося б мати можливість завжди рятувати і виходити переможцями з будь-яких ситуацій, але так стається не завжди.
“Найважче, коли приїжджаємо на місце і бачимо, що людину вже не врятувати. У разі пожежі таке буває, коли виклик надходить із запізненням. Або ж у ДТП людина отримала травми несумісні з життям. А поряд можуть бути родичі у сльозах. Тоді ми ще й свого роду психологи — намагаємось якось втішити, заспокоїти”, - говорить рятувальник.
А от коли хепі-енд — то зовсім інші відчуття.
“Сталася пожежа у приватному будинку. Хлопчик років семи-восьми був сам удома. Ми приїхали і батьки сказали, що там дитина. Було сильне задимлення і нічого не видно. Ланкою газодимозахисної служби ми зайшли всередину і знайшли малого — він лежав непритомний. Я підхопив його на руки і через вікно передав своєму колезі. Медики теж вже були на місці, вони надали допомогу і хлопчик отямився”, - продовжує Олексій і наголошує, що головна подяка для нього — це врятоване життя.
Надзвичайник розповів про буревій влітку 2017-го. Стихія тоді наробила неабиякого лиха - поваляла сотні дерев і стовпів, пошкодила багато житлових будинків та інших будівель.
“Всю зміну ми розпилювали дерева, прибирали їх з доріг, машин, будинків. А наступного дня ми не пішли додому, а продовжили надавати допомогу населенню. Стихія пошкодила дитячі садочки, школи, лікарні. Ми розбирали зруйновані конструкції, поламаний шифер на дахах, дошки”, - згадує чоловік.
Рятувальна справа не вкладається у рамки робочого часу. Так надзвичайники часто працюють до повної ліквідації наслідків події, а не просто до кінця чергування. І для них — це спосіб життя.
“Це наша робота і хто як не ми її зробить”, - впевнено каже Марков.
Вихідні чоловік проводить з дружиною і сином. Родиною виїжджають до лісу. А ще любить риболовлю та збирати гриби. Каже, природа та свіже повітря — найкращі помічники, щоб відпочити та перезавантажитись після важкого чергування.
За інформацією пресслужби ГУ ДСНС України в Черкаській області
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
