Вячеслав Нечипоренко — начальник караулу 4-ї ДПРЧ у місті Городище — обрав справу життя ще в дитинстві за порадою батька, який працював у пожежній охороні. Згадує, що йому було років 12, коли він вирішив стати рятувальником. У 2001 році, після строкової служби, влаштувався пожежним.
Каже, одразу сподобалось, а тому паралельно заочно вчився, аби здобути відповідну фахову освіту. По закінченню вишу став начкаром.
"Тоді для мене багато чого змінилося. Я, як і раніше, працював на рівні з усіма, але відповідальність вже стала зовсім іншою", — розповідає Вячеслав і зізнається, що спочатку було трохи важко.
"Але треба терпіння, старанність і максимум зусиль — тоді у кожного все вийде. Головне — бажання! А, якщо колектив хороший — то вже половина успіху. А в нас саме такий. За роки роботи разом ми так спрацювалися, що розуміємо одне одного без слів", — продовжує рятувальник.
Небезпеку обраної професії Вячеслав пізнав, як-то кажуть, на власній шкурі. Це сталося ще на початку його служби. Під час ліквідації пожежі обвалився дах. Тоді Вячеслав та ще двоє пожежних отримали травми. Але ця подія не відлякала надзвичайника.
Чоловік розповідає, що з роками забезпечення рятувальних підрозділів значно покращилося. "Сучасна автотехніка, інструменти, обладнання, бойовий одяг та спорядження тепер набагато кращі та забезпечують як оперативність виконання завдань за призначенням, так і безпеку особового складу", — наголошує він.
Каже, що найстрашніше приїхати на виклик і побачити знайому людину.
"Водій таксі на трасі виїхав на зустрічку, не впорався з керуванням та спричинив страшну ДТП. А пасажирами були чоловік і його вагітна дружина. Коли ми приїхали, то побачили, що це наш добрий знайомий. Морально дуже важко. Їх затисло в машині, ми деблокували, але він вже помирав. Намагалися реанімувати, проте все було марно. Він загинув на моїх очах, прямо у мене на руках", — ділиться надзвичайник.
Розповів Вячеслав і про наймасштабнішу пожежу, яку йому довелось ліквідовувати.
"Це було на залізниці. Цистерни відірвалися від складу поїзду, зійшли з рейок і стався витік нафтопродуктів. Тоді вся область працювала цілу добу, прибули також рятувальники з Києва на допомогу. Гасили і піною, і водою. Добре, що поблизу був об'єкт з великим водоймищем", — говорить він.
У Вячеслава Нечипоренка багато подяк, занесення на дошку пошани, а також медаль "15 років сумлінної служби".
За інформацією пресслужби ГУ ДСНС України в Черкаській області
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
