Історія «подарованих» родинам АТОвців квартир, за які потім сім’ям довелося ще доплачувати, наробила галасу у Черкасах. З одного боку – безапеляційні аргументи владців, що постають стосами документів, а з іншого – окремі факти, що не можуть не викликати запитань. Думками з приводу ситуації поділилась секретар Антикорупційного комітету, член Координаційної ради сил Майдану Черкащини Наталія Вернидуб, пише ГромЧе.
Я дуже давно помітила, що єдиною мотивацією роботи державних чиновників є насправді єдина річ – власна пенсія. І щоб до неї, омріяної, дожити треба бути дуже обережним, рухатись у буремному фарватері нелегкої служби відповідно до всіх регламентуючих документів. Можна навіть чинити беззаконня, головне, щоб у відповідності до інструкцій. А от ініціативи не варто виявляти, бо її в інструкціях та законах немає, за неї якраз і можна отримати ще й покарання, яке оту мрію про пенсію зробить нездійсненною. Ну, може окрім мрії про пенсію, є ще й особистий матеріальний інтерес – свій і свого начальника. Але завжди цей інтерес буде вдовольнятись під прикриттям маси документів, які є бронею для чиновника. Це факт хабара ще можна більш-менш довести у суді, а от відкат – це вже річ надто складна, як для доведення слідством, так і для суду. Хіба що той, хто дає відкат, сам прийде із повинною.
Такий собі ліричний вступ до моїх роздумів стосовно історії довкола придбаних квартир для сімей загиблих воїнів АТО наприкінці минулого року.
Олександр Криворучко, чиновник ОДА, який є відповідальним за ці покупки, і на прес-конференції, і під час ефіру на ТБ обклався папірцями, як вищезазначеною бронею. Він так багато говорив, що не лише заплутав всіх, але й навіть переконав декого, що вчинити інакше, як купити квартири по ціні у 1,5 рази більшій за ринкову, він не міг.
Громадське ТБ навіть зняло сюжет, де для рівноваги та об’єктивності знайшло підтвердження того, що квартири навіть були куплені дешевше, аніж могло б це бути, бо в тому славнозвісному будинку є і дорожчі квартири – але ж там є маленька ремарка – повністю із ремонтом та навіть меблями в кухні…
Хочеться вірити, що офіційні силові органи хоча б нерви попсують Криворучку за цю історію, але в те, що справа дійде до суду я не вірю. Натомість ми її долучимо до теки власної пам’яті на випадок співпраці із АКБУ, або на випадок «хунти»…
На що треба звернути увагу в цій історії, на мою думку. Це ті факти, які можуть ствердити нашу впевненість у корисних мотивах відповідальних чиновників.
По-перше, у такій важливій справі, все було зроблено надзвичайно формально – оголошення, збір пропозицій, робота із сім’ями. Криворучко постійно посилається на Постанову КМУ 348, яка декларує процес купівлі квартир для сімей загиблих, інвалідів та ветеранів АТО. Маніпулюючи думкою тих, хто його слухає, він неодноразово повторює, що запропонований будинок, в якому і були куплені квартири, а саме по вул. Б. Вишневецького, 97 – єдиний, що введений в експлуатацію у 2015 році. Більше будинків таких в Черкасах немає. Немає?
Потім він говорить, що можна купувати квартири і на вторинному ринку, деякі сім’ї саме такі квартири собі обрали, але от в новобудові можна було тільки в цій – і знову той самий аргумент. Але чому, якщо можна було підшукати собі квартиру на вторинному ринку, не можна було підібрати квартиру в новобудові, але в іншій? Тобто Криворучко не був обмежений лише тими пропозиціями, що йому надійшли, він міг сам підшукати інші варіанти. Чому сім’я загиблого Пожарського з Умані була переконана, що у них немає варіантів, окрім як погодитись на квартиру в цьому будинку, бо (аргументи Криворучка) в Умані немає новобудов і ще не скоро там вони з’являться. Це при тому, що сім’я не хоче переїздити в Черкаси. Чи не тому так попрацювали із Пожарськими, що була зацікавленість купити квартиру саме в цьому будинку, саме у цього власника?
На моє неодноразове запитання до Криворучка, що він особисто зробив, щоб знизити ціну на запропоновані квартири, він не відповів. Це не входить в його обов’язки. Так, дійсно, не входить, дійсно, формально він все зробив правильно, комар носа не підточить… Але чомусь ця історія все ж неприємна. Можна було просто відкрити журнал із безкоштовними оголошеннями, можна було переписати телефони з рекламних бордів про продаж нових квартир по 8-8,5 тисяч гривень за метр квадратний.
Сім’ї, що змушені були доплачувати за зайву площу, платили теж за тою завищеною ціною (замість 80 тисяч сума могла бути 50). А скільки ще треба вкласти грошей для того, що квартиру довести до придатного для життя стану …
Але у Криворучка і тут є аргумент – вони витратили всі гроші, що були надані для купівлі квартир, повернули в держбюджет лише трохи більше 200 тисяч. Оце досягнення!
Це все нагадує історії із тендерами: формально все зроблено за законом, причин підозрювати корупцію ніби й немає, але ж з іншого боку очевидно – все зроблено під одного продавця.
До речі, ось що говорить 348 постанова про квартири, які можна купувати: «Субвенція спрямовується на придбання житла у прийнятих в експлуатацію новозбудованих житлових будинках (на первинному ринку) та на вторинному ринку (далі – придбання житла) для сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів I-II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов (далі – сім’ї військовослужбовців та інваліди)». Тобто, купити можна будь-яку квартиру. Окрім, як в тих будинках, що ще не прийняті в експлуатацію.
Хотілося б, що більше не було потреби купувати квартири за цією постановою – нехай всі наші хлопці будуть живі і здорові. Але, якщо така нагода все ж таки буде, то чи не варто створити комісію або робочу групу, яка в контролювала та надавала пропозиції ще в процесі, а не після того, як гроші витрачені. Керівництво ОДА має бути у цьому зацікавлене, бо гіршої за цю історію для зниження довіри та негативного ставлення до себе із сторони громадян йому годі й шукати.
P.S. Криворучко сказав мені, що сало на базарі він купує саме так. Вірю, що може собі дозволити купити найдорожче…
