Нашу армію і країну народила війна, – боєць «Айдару» з Черкас

– Я взагалі є ресторатором, у мене свій заклад у Чигирині, якому вже близько 8 років, – розповідає Олексій Семенов (позивний «Феофан»). – І коли у зоні АТО ми щось готували в бліндажі чи грілися, я вже тоді думав: от є «Криївка» у Львові, але ж «криївки» – це з часів минулої війни. А зараз можна зробити щось схоже на те, що відповідає нинішнім реаліям. І тому я вирішив, що коли прийду з війни, то зроблю такий заклад – для своїх, для тих, хто повертається чи проїжджає повз.

Олексій шукав місце, де можна було б викопати «бліндаж», як це роблять у зоні АТО, тож готове приміщення не підходило. Зрештою таке місце знайшли на виїзді з Черкас – тут зробили «копанку» 20 метрів завдовжки та 10 метрів завширшки. Атмосфера всередині повністю відповідає побуту військових: тут є прапори, ікони, дитячі малюнки, фото, ящики:

– Звичайно, тут речі не сушаться, але цей бліндаж – практично копія тих, що на сході України, – розповідає боєць. – Буржуйки також є, тільки наша буржуйка дуже велика, а там у нас маленькі були, і ми на них готували, щось розігрівали, навіть куліш варили.

Кошти на відкриття закладу підприємець позичив у друзів. Колишній «айдарівець» каже, що хотів створити простір для спілкування, щоб кожен учасник АТО міг прийти сюди, поділитися спогадами та безкоштовно поїсти:

– Не обов’язково мати посвідчення учасника бойових дій АТО, тому що «Правий сектор», ОУН – вони ж не мають нічого, так само, як і волонтери, – говорить підприємець. – Я, чесно кажучи, боявся, що буде дуже великий наплив і я фінансово не впораюся з навантаженням, але все нормально, люди приходять – небагато, але й немало – до 10 на день, тобто я витримую фінансово це навантаження. А до того ж ще просто відвідувачі заходять, тому є замовлення. Це і бізнес, і допомога АТОвцям, і спілкування між собою.

Шлях до АТО

Ще з 2000-х років Олексій Семенов був активним учасником революційних рухів – акцій «Україна без Кучми», Помаранчевої революції, а потім – і Революції Гідності. Після трагічних подій 2014-го на Майдані Олексій постійно допомагав своїм товаришам, потім їздив волонтером на схід України, де розпочалися бойові дії, а пізніше сам став добровольцем:

– Поїхав своїм допомагати, тому що я професійний військовий, – згадує «Феофан». – Після Майдану на Донбас пішла молодь воювати, а вони ж нічого не вміють, то я й вирішив допомогти, і так почав воювати.

Від дружини приховував наміри піти на фронт, каже – вона дізналася про все, коли повернулася з відпочинку в Туреччині:

– Вона приїхала – а я уже в армії. Скандал, звичайно, трохи був, казала: як ти можеш, я сама залишилася! А я її заспокоював і казав, що все буде нормально. Але це був для неї шок.

Олексій Семенов закінчив Довгопільське військове училище за фахом озброєння. Він знається на самохідних протитанкових ракетних комплексах, керованих ракетах та іншому озброєнні, тож у зоні АТО не раз брав участь у небезпечних боях:

– Просто жаль було цих хлопців – це ж діти, треба було їм показати хоча б, як збирати автомати і як користуватися зброєю. Ось так я і залишився. Потім оголошують: їдемо по тривозі. Ну взяв я кулемет і поїхав на штурм Георгіївки. Відвоювали, – згадує «айдарівець».

У 2014 в «Айдарі» чоловік був офіцером 2-гої штурмової роти, починав бойовий шлях із Георгіївки, потім був офіцером-коригувальником вогню і авіанавідником. Далі в Олексія було ще кілька серйозних боїв у розвідці боєм. І після цього вже у 2015 році боєць перейшов у розвідку 43-ї бригади. Після двох контузій та поранення чоловік пішов з поля бойових дій.

– «Айдар» – це як наше суспільство, – каже «Феофан». – Багато різних людей, 50% воює – реально знаходяться на бойових позиціях, беруть участь в операціях. 25% сидять в тилу, на бойові дії вони йти бояться, але хочуть бути корисними, тому сидять за 50-60 км від кордону, забезпечують життєдіяльність «Айдару». І ще 25% – це ті, що бігають по Україні і кричать, що ми – «айдарівці», і під цим виглядом грабують, жебракують, хоча жодного відношення до «Айдару» не мають, тільки десь шеврони взяли. А от із тих, що воювали, із тих, хто починали воювати разом зі мною з самого початку, убили половину, – розповідає доброволець.

Життя після війни

Олексій Семенов каже, що часто в суспільстві є деякі упередження щодо бійців, які повертаються додому, – мовляв, якщо АТОвці прийшли з армії, то вони налаштовані на бійки та конфлікти, є агресивними та некерованими:

–   Це не так. Народ після війни в основному хоче тиші і спокійного життя, – каже колишній боєць «Айдару». – Ті, що прийшли з війни, вони всі – на 99% – нормальні, просто вони стали більш патріотичними, більш принциповими. А тут в тилу більшість людей живе ще тим часом, який був до війни, до революції, от цим болотом.

У собі Олексій Семенов також відчув зміни, каже – став більш загартованим та змінив стереотипні уявлення про Україну:

–  Я став більш принциповий: якщо раніше я заплющував очі на те, що крадуть у державних установах, то зараз я вже принципово до цього ставлюся. Взагалі війна народжує пасіонаріїв, народжує людей, які готові йти до кінця. І якщо з точки зору матері чи дружини загиблого – це велике горе, то з погляду розвитку нашого суспільства – війна дала великий поштовх. Раніше Україна навіть для мене була «шароварною»: оці «ряжені» козачки, сприйняття України як якогось напівп’яного мужичка в шароварах із салом і з пляшкою горілки – воно все змінилося. Зараз Україна для мене і для більшості – це держава героїв, держава людей, які хочуть бути вільними на своїй землі і не зупиняться, і будуть іти до кінця. І що ще для мене змінилося – це сам принцип, що за Україну треба не гинути, а вбивати. Ворогів.

Олексій Семенов упевнений, що війна змінює не тільки світогляд учасників бойових дій, а й впливає на вектор розвитку України в цілому:

– Тільки в цьому році на параді Президент назвав ворога ворогом, сказав, що Росія – це є агресор. До цього часу політики «петляли», і досі ще багато хто каже, що Росія нам не ворог, і їх тут нема. Але я сам особисто бачив цих росіян, ми брали їх у полон, вони стріляли по нас, ми стріляли по них, попадали. І я вважаю, що країна дуже сильно змінюється, і це за рахунок того, що багато хто воює, а воюють в основному активні люди – пасіонарії.

Після закінчення військової служби Олексій продовжує стежити за розвитком подій. Колишній «айдарівець» переконаний – зараз в Україні народилася реальна армія:

– Звичайно, ще є багато генералів, які залишилися ще з радянських часів. Зараз їх трохи змінюють, але більшість поки їх так і залишилася. Але все одно армія вже народилася, і це сталося у 2014 році. Я впевнений, що наша армія і наша країна почала народжуватися два роки тому.