Прогнози сьогодні – річ небезпечна, тому що в країні йде війна. Але як не можливо без віри у перемогу перемогти, так само не можна жити, якщо ти не будуєш прогнозів, не маєш мрії і не робиш усе можливе для її здійснення. Так вважає в.о. художнього керівника Черкаського театру Шевченка Сергій Проскурня. Він впевнений, що театр не може стояти осторонь подій, якими “хворіє” уся країна. Тому цьогорічну публіку він сміливо називає соціальною, а 2015 рік – роком актуального театру.
Про те, що чекає на черкаських театралів у цьому році, він розповів кореспонденту “Про все”.
“Я прошу дирекцію театру мінімізувати веселі вистави”
Театр не може стояти осторонь від подій у країні. Він не може зайняти позу страуса і сховати голову у пісок, думаючи що його не видно. Діалог з глядачами потрібно будувати так, щоб усе це промовляло і давало поживу не лише для естетичної насолоди, не лише для закоханості в мистецтво театру, а швидше для зацікавлення в актуальній темі.
– Очевидно війна не закінчиться завтра, очевидно ризики будуть збільшуватися… Навіть якщо вона закінчиться скоро, то післявоєнний синдром буде надзвичайним. Людська психіка у таких ситуаціях не так швидко перебудовується. Ми ще й досі відчуваємо синдроми після голодомору та Чорнобиля. Ми можемо лише уявляти, як довго буде хворіти організм українського суспільства після війни на Сході.
У мені зараз проходить майстер-клас, як поєднати відчуття занепокоєння та ризику з театром, який повинен промовляти до людей. Я прошу дирекцію театру мінімізувати веселі вистави. Публіка, і це не дивно, зараз дуже соціальна. Вона хоче бачити себе сьогоднішньою, актуальною. Вона хоче ходити в актуальний театр. 2015 рік – це рік єства, органіки, природності, живих реакцій на суспільні виклики. Рік актуального театру, – зазначає Сергій Проскурня.
За його словами, на сучасний репертуар глядачі сьогодні ходять краще, ніж на “Сватання на Гончарівці”, яка в цьому контексті втратила свою актуальність. У ній насміхаються над простаком, там є позірна історія кохання, там дражнять хохла. І це вже не відповідає вимогам сучасного театру.
Підсумки “театральної лабораторії”
У цьому році закінчується етап “Черкаської театральної лабораторії”. Усі сім вистав будуть створені до середини листопада після чого відбудеться фестиваль у Черкасах та Києві, щоб познайомити театральну столицю з тим досвідом, який черкаський театр набув, проживши у цьому проекті з липня 2013 року.
Кожній генерації – свій театр
Кожна генерація заслуговує і повинна мати свій театр. Тому зараз, використовуючи шалену соціалізацію суспільства, черкаського глядача, у черкаському театрі створять кілька вистав спеціально для молоді.
– Ці вистави будуть створені молодіжними групами: молодий режесер, молодий художник, композито. Ці вистави будуть позбавлені дидактики впринципі. У виставі гратимуть молоді актори, про яких в Черкасах взагалі нічого не знають, оскільки вони тільки випускаються з театрального інституту, – повідомив в.о. художнього керівника театру.
“2 SH”
– Ми хочемо продовжити проект, який я називаю “2SH” (Шевченко і Шекспір). Британська рада в Україні дуже зацікавилася цим проектом, оскільки в результаті ми повинні одержати кілька вистав за різними п’єсами Шекспіра, у різних жанрах, але всі вони будуть в перекладі Юрія Андруховича. Наразі ведуться переговори і Британська рада шукає для нас перекладача в Британії, якій візьметься за переклад творів Шевченка, – розповідає Сергій Владиславович.
Проект розпочався з вистави “12 ніч”, для чого запросили українського режисера з Німеччини Андрія Критенка. У цьому році запросять видатного українського режисера з Франції Олега Ліпцина.
– Ми зараз готуємося до проекту, хочемо щоб це була ко-продукція, спільна постановка, у якій візьмуть участь Черкаський театр як базовий, Національний театр імені Франка і Львівський театр імені Курбаса. Для цього Ліпцин запропонував п’єсу-хроніку Шекспіра “Генріх V”, – наголошує Проскурня.
– Ми хочемо, щоб це була лабораторія, де черкаська публіка побачила б різні етапи здійснення цього проекту. Вперше ми будемо продавати квитки на єдиний показ-читку п’єси в ролях. Другий і третій етапи – це публічні покази композицій та етюдів на теми п’єси. І тільки на четвертому етапі – через рік (у травні-червні 2016) буде здійснена постановка, – наголошує Сергій Проскурня.
Театр як спосіб самоідентифікації
Зараз, незважаючи на війну, а можливо і завдяки загостренню ідентичності у людях просинається бажання знати свою власну історію. Черкаський театр Шевченка планує провести експеримент в масштабах України.
– Постать Богдана Хмельницького стає фокусом нашого 2015 року. Ми плануємо втілити у життя проект, який нам не вдалося реалізувати у рік Тараса Шевченка. А саме, ми хочемо включити виставу “Я - Богдан” у програму патріотичного виховання, в тому числі в туристичний маршрут Чигиринщиною. Для того, щоб реалізувати цей безпрецедентний проект, ми запрошуємо групу українських митців з Канади. Видатного режисера та актора Григорія Гладія, всесвітньовідомого театрального художника Володимира Ковальчука, українського композитора Романа Гурка. Ми мріємо, щоб покази вистави відбувалися декадами: у червні, серпні і жовтні. Це пілотний проект, якщо він вдасться, то ми і надалі будемо працювати над включенням вистав у тристичні маршрути, – зазначає в.о. художнього керівника театру.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
